• звільнення від плати за землю протягом перших п’яти років.
Пільги щодо сплати ПДВ, що застосовуються заради активного сприяння проведенню ринкових реформ, можна класифікувати залежно від виду ПДВ на операції:
• соціально спрямованого характеру;
• спрямовані на забезпечення державних функцій;
• експортні;
• проваджувані у період функціонування вільних економічних зон, та інші.
Відсутність достатнього досвіду функціонування податкової служби України свідчить про низьку ефективність податкових пільг. В основу системи останніх мають бути покладені стратегічні завдання інтенсифікації економіки, підвищення її ефективності.
Першочерговими завданнями, що розв’язуються за допомогою податкової системи, є розвиток підприємницької діяльності, скорочення безробіття, прискорення темпів росту ВВП, залучення зарубіжних інвестицій, зміцнення фінансового капіталу країни тощо.
У законодавчих актах України міститься 387 податкових пільг. Вони надаються малим підприємствам і фізичним особам
- підприємцям. Питання надання їм податкових пільг вимагає докорінного перегляду. Зокрема, малому бізнесу не слід надавати пільги по непрямих податках. ПДВ, акцизи, митні платежі повинні сплачувати всі без винятку.
Дохід, що залишається в розпорядженні підприємця малого бізнесу (після сплати соціальних податків), слід звільнити від оподаткування. Додатково отриманий дохід має спрямовуватися на розширене відтворення.
Ці та інші пільги широко застосовуються у практиці зарубіжних країн, досвід яких висвітлено нижче.
У деяких країнах у системі податкового менеджменту успішно використається політика прискореної амортизації. Збільшення норми амортизаційних відрахувань дає можливість підприємствам окупати основні фонди раніше, ніж вони морально застаріють і, таким чином, мати у своєму розпорядженні кошти для технологічного оновлення виробництва. Прискорена амортизація допускає можливість неповного надходження відрахувань від прибутку в амортизаційний фонд, що знижує доходи держави.
Обґрунтоване використання податковим менеджментом досвіду пільгового оподатковування дозволяє всім суб’єктам забезпечити рівні умови господарської діяльності.
У світовій практиці широко застосовуються податкові пільги, спрямовані на стимулювання підприємницької діяльності. Теоретичне обґрунтування ефективності стимулювання бізнесу податковими пільгами дав американський економіст А. Лаффер за допомогою так званої кривої Лаффера.
Гіпотетичною кривою А. Лаффер відобразив парадоксальну, на перший погляд, ідею щодо можливості зберегти або навіть збільшити податкові надходження від прибутку за допомогою зниження податкових ставок. Обґрунтовувалася ця ідея тим, що більш низькі ставки податків створять стимули до роботи, збільшення заощаджень, розширення інвестицій та інновацій, прийняття ділових ризиків, призводячи тим самим до істотного збільшення національного виробництва й доходу. Така розширена податкова база зможе підтримати податкові надходження на колишньому рівні навіть при знижених ставках податків. Збереження або навіть збільшення податкових надходжень, на думку А. Лаффера, можна також домогтися шляхом скорочення масштабів неплатежів або ухилень від сплати податків
.
«Крива Лаффера» повинна була обґрунтувати наявність оптимальних ставок оподаткування прибутку, але не давала їх точних кількісних критеріїв (хоча сам А. Лаффер гадав, що оптимальний податок на прибуток не повинен перевищувати 20-25%). Вважалося прийнятним, щоб обсяг усіх податкових вирахувань із прибутку не перевищував його половини; перевищення цієї «норми» вважалося вкрай небажаним, оскільки при цьому повністю порушується виробничо-стимулююча функція прибутку, й податок починає дестабілізувати економічну діяльність. Оптимальним (таким, що найбільшою мірою сполучує фіскальну й виробничо-стимулюючу функції оподаткування прибутку) стало вважатися податкове вирахування 1/3 прибутку, або, більш умовно, 30-40% його величини.
» следующая страница »
1 ... 28 29 30 31 32 3334 35 36 37 38 ... 224