д) недостатні витрати на НДіКР;
е) обмеження регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
До політичних зовнішніх факторів прояву кризового стану в економіці слід віднести:
а) регулювання податків;
б) обмеження підприємництва;
в) нерозвиненість законодавчої бази;
г) невисокий рівень культури;
д) нестабільність діяльності уряду;
е) затримки у постачанні сировини.
До соціальних зовнішніх факторів прояву кризового стану в економіці слід віднести:
а) регулювання податків;
б) відсутність навичок в управлінні фінансами;
в) нерозвиненість законодавчої бази;
г) невисокий рівень культури;
д) недостатні витрати на НДіКР;
е) затримки у постачанні сировини.
До технологічних зовнішніх факторів прояву кризового стану в економіці слід віднести:
а) низький технічний рівень;
б) обмеження підприємництва;
в) нерозвиненість законодавчої бази;
г) невисокий рівень культури;
д) недостатні витрати на НДіКР;
е) затримки у постачанні сировини.
До зовнішніх факторів прояву кризового стану в економіці як взаємовідносин між покупцями й постачальниками слід віднести:
а) погіршення системи регулювання податків;
б) обмеження підприємництва;
в) нерозвиненість законодавчої бази;
г) невисокий рівень культури;
д) повільний темп зростання виручки;
е) затримки у постачанні сировини.
До зовнішніх факторів прояву кризового стану в економіці з позицій вивчення стану національної економіки слід віднести:
а) погіршення політики регулювання податків;
б) обмеження підприємництва;
в) нерозвиненість законодавчої бази;
г) проблеми грошового обігу;
д) недостатні витрати на НДіКР;
е) затримки у постачанні сировини.
Антикризове управління швидше за все дає результати:
а) на малих підприємствах;
б) на середніх підприємствах;
в) на великих підприємствах;
г) на експортноорієнтованих фірмах;
д) на підприємствах державної форми власності;
е) на підприємствах приватної форми власності.
Криза збуту швидше за все виникає:
а) на малих підприємствах;
б) на середніх підприємствах;
в) на великих підприємствах;
г) на експортноорієнтованих фірмах;
д) на підприємствах державної форми власності;
е) на підприємствах приватної форми власності.
Організаційна криза швидше за все виникає:
а) на малих підприємствах;
б) на середніх підприємствах;
в) на великих підприємствах;
г) на експортноорієнтованих фірмах;
д) на підприємствах державної форми власності;
е) на підприємствах приватної форми власності.
Фінансова криза швидше за все виникає:
а) на малих підприємствах;
б) на середніх підприємствах;
в) на великих підприємствах;
г) на експортноорієнтованих фірмах;
д) на підприємствах державної форми власності;
е) на підприємствах приватної форми власності.
Виробничо-технологічна криза швидше за все виникає:
а) на малих підприємствах;
б) на середніх підприємствах;
в) на великих підприємствах;
г) на експортноорієнтованих фірмах;
д) на підприємствах державної форми власності;
е) на підприємствах приватної форми власності.
Криза управління персоналом швидше за все виникає:
а) на малих підприємствах;
б) на середніх підприємствах;
в) на великих підприємствах;
г) на експортноорієнтованих фірмах;
д) на підприємствах державної форми власності;
е) на підприємствах приватної форми власності.
Програма заходів з реструктуризації, як один із напрямків виходу підприємства з кризи, може передбачати:
а) реструктуризацію кредиторської заборгованості;
б) організаційно-правове реформування підприємства;
» следующая страница »
1 ... 329 330 331 332 333 334335 336 337 338 339 ... 433