Основною функцією законодавства про банкрутство є сприяння реабілітації підприємств, які опинилися у фінансовій скруті, проте мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. Як свідчить світова практика, головна мета провадження справи про банкрутство - задоволення вимог кредитора до боржника може бути досягнута і в результаті продажу майна банкрута, і на основі фінансового оздоровлення боржника. Законом України „Про банкрутство” було передбачено можливість фінансового оздоровлення в ході провадження справи про банкрутство. Проте за своїм економічним змістом санація ідентифікувалася лише з інститутом переведення боргу. Інакше кажучи, фінансове оздоровлення можна було провести лише шляхом виконання плану реорганізації: борг боржника переводився на третю особу, яка, взамін на погашення боргу, могла дістати право власності на майно боржника. Разом з тим, механізм переведення боргу був надто складним і не набув значного поширення в практиці вирішення проблеми боргу українських підприємств: у 1996 році затверджено лише 33 плани санації боржників, у 1997 р. - 32, у 1998 р. - 9, у 1999р. - 21 план.
У ряді країн законодавство, яке регулює відносини між кредитором і боржником, було реформовано в напрямі створення більш сприятливих можливостей для санації боржника. Так, пріоритетність санації над ліквідацією є ідеологією французького законодавства. Можливість оздоровлення за допомогою реалізації плану санації передбачає запроваджене з початку 1999 р. нове законодавство про фінансову неспроможність у Німеччині. Механізми санації підприємств у ході провадження справи про банкрутство закладено у відповідному законодавстві Росії.
Нові підходи до банкрутства та санації боржників знайшли своє відображення й у введеному в дію у 2000 р. Законі України „Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом”, який кардинально змінив фінансовий механізм санації підприємств у ході провадження справи про банкрутство. Головні нововведення щодо фінансового оздоровлення боржника пов’язані із запровадженням інститут арбітражного керуючого, можливістю реалізувати план санації та укласти мирову угоду в ході провадження справи про банкрутство.
Цим законом визначено, що арбітражний суд за клопотанням комітету кредиторів має право винести ухвалу щодо проведення санації ініціатива санації може виходити від самого підприємства боржника, потенційного санатора або розпорядника майна, тобто вказані особи можуть подати відповідну пропозицію комітету кредиторів. Якщо така пропозиція виходить від самого боржника, то він, як правило, є також ініціатором порушення справи про банкрутство. Разом із заявою про банкрутство боржник подає до суду план санації та проект мирової угоди [150, с. 8].
Доповненням до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” стали розроблені методичні рекомендації по проведенні поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств, інтегрального оцінювання інвестиційної привабливості, інших методик та Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств” (таблиця 8.5).
Таблиця 8.5 Законодавчо-нормативна база санації підприємств__________
Похожие книги
|