Підприємництво в умовах ринку

Санаційно спроможним підприємство буде тоді, коли продисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успішної санації) перевищуватиме вартість його ліквідаційної маси перед проведенням санації.

З метою визначення санаційної спроможності підприємства вирішуються такі завдання:

•   аналізується фінансово-господарська діяльність підприємства;

•       визначаються причини фінансової кризи, її глибина та можливості подолання;

•           виконується порівняльний аналіз сильних та слабких сторін підприємства;

•   здійснюється економіко-правова експертиза санаційної концепції;

•   оцінюються ризики, пов'язані з реалізацією санаційної концепції;

•        робиться висновок про доцільність санації чи ліквідації суб'єкта господарювання.

Перший етап оцінки - це процес збирання та систематизації даних щодо стратегічного стану підприємства. Відбиті в санаційній концепції вихідні дані про фактичний та стратегічний стан підприємства оцінюються у процесі поглибленого аналізу його фінансово-господарського стану. При цьому послідовно вирішуються такі завдання:

1)  аналізується виробничо-господарська діяльність;

2)   аналізується фінансовий стан підприємства;

3)       досліджується ситуація, в якій перебуває підприємство на ринку факторів виробництва та збуту готової продукції.

У процесі аналізу виробничо-господарської діяльності виявляються сильні та слабкі сторони виробничої сфери підприємства з метою вироблення рекомендації щодо їх мобілізації чи усунення.

Аналіз виробничо-господарської діяльності включає:

1.  Вивчення загальної виробничої структури підприємства.

2.   Оцінку рівня існуючої технології виробництва.

3.  Аналіз витрат на виробництво.

4.  Аналіз руху основних фондів та амортизаційних відрахувань.

5.  Оцінку показників праці.

Нині в економічній теорії й на практиці існує кілька різних методичних рекомендацій із широким спектром показників, які дають змогу оцінити фінансовий стан підприємства. Однак ці методики різняться за своєю суттю лише кількістю використовуваних для аналізу показників і способами їх групування. При цьому в більшості методик оцінка фінансового стану підприємства проводиться за такими шістьма напрямами: оцінка майнового стану, оцінка ліквідності, оцінка фінансової стійкості, оцінка ділової активності (оборотності), оцінка рентабельності, оцінка становища підприємства на ринку цінних паперів.

Розрахунок показників за кожною групою дає змогу досить швидко і просто оцінити фінансовий стан підприємства. Достоїнством цих методик є також те, що вони враховують вплив інфляції, і це особливо актуально при їхньому використанні для аналізу в довгостроковому аспекті. Однак ці методики мають низку істотних недоліків:

1.       потребують розрахунку великої кількості показників, отримані значення яких можуть призводити до суперечливих висновків про стан підприємства;

2.        їм бракує диференціації значень показників на підприємствах, які належать до різних галузей, організаційно-правових форм господарювання тощо;

3.       у них відсутній єдиний інтегральний критерій, на підставі якого можна було б судити про рівень кризового стану на підприємстві й можливість настання банкрутства.

Цих недоліків позбавлені методики, що ґрунтуються на використанні критеріїв банкрутства підприємства. До найвідоміших із них належать критерії Альтмана, Таффлера, Лиса, Терещенка.

В умовах України значення кожного з коефіцієнтів значущості окремих показників повинні бути переглянуті відповідно до специфіки сформованої економічної ситуації і диференційовані з урахуванням особливостей діяльності підприємств. Актуальність цього завдання посилюється в міру входження країни в ринок, розвитку процесів приватизації і створення здорового конкурентного середовища. На сьогодні багато вітчизняних економістів досліджують проблему оцінки фінансового стану підприємств з метою виявлення їх санаційної спроможності. Так С.І.Кручок у своїх працях на основі шестифакторної кореляційно-регресійної моделі (коефіцієнтів абсолютної і поточної ліквідності, покриття балансу, співвідношення між ліквідними й низьколіквідними активами, забезпечення власним капіталом, співвідношення між власними і позиковими коштами) розраховує інтегральний показник фінансового стану. Даний показник змінюється в інтервалі від нуля до одиниці: наближення показника до нуля свідчить про незадовільний фінансовий стан підприємства і навпаки [128, с. 41].

 

« Содержание


 ...  309  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я