Розрахунок по касовим угодам (тобто угодам за готівку) у випадку, якщо це спеціально обумовлено маклерським записом, може бути проведений відразу. В такому випадку припускається приймання та передача фондових цінностей в приміщенні, де проводяться біржові операції.
Термінова біржова операція - операція з цінностями, виконання якої повинно відбутися в строки, обумовлені договором по даній операції. Такі операції дозволені не в усіх країнах. На державних біржах існують обмеження на їх проведення. Справа в тому, що заключення термінових угод пов’язано із строком встановлення ціни. Якщо в момент заключення угоди ціна фондової цінності не обумовлена, то у обох сторін є можливість впливати на неї в корисну для себе сторону. А це пов’язано зі спекуляцією і може вплинути на інтереси третіх сторін.
Також існує ще одна класифікація. На біржі укладаються угоди 2-ох видів: угоди з реальним товаром, угоди на строк (ф’ючерні чи термінові). Угоди з реальним товаром здійснюються на основі попереднього огляду по даним біржової експертизи чи без попереднього огляду за зразками й стандартами, чи по обумовленій середній та мінімальній якості товару.
Центрами біржової торгівлі є Амстердам, Гамбург, Йокогама, Лондон, Париж, Цюріх, Токіо, Нью-Йорк, Вініпег, Чикаго тощо.
Мета біржової торгівлі: здіснення ф‘ючерсних та форвардних угод та одночасне їх хеджування, встановлення та регулювання світових цін на товари масового попиту.
Методи біржової торгівлі:
- на підвищення цін;
- на зниження цін.
Як стає зрозумілим, біржова торгівля в період бурхливого розвитку зовнішньоекономічних відносин забезпечує здійснення експортно-імпортних операцій з масовими товарооборотами.
Торгівля продовольчими товарами має особливості, які визначаються неоднорідністю їх якісних характеристик, сезонністю виробництва й споживання, обмеженістю строків зберігання, наявністю та необхідністю гуртової й роздрібної мережі.
Враховуючи економічну значимість поставок продовольчих товарів, світовий ринок пред’являє до них високі вимоги щодо їхньої якості.
Держава регулює торгівлю продовольчих і товарів широкого вжитку шляхом:
□ тарифних й нетарифних обмежень;
□ встановлення монополії зовнішньої торгівлі;
□ створення державних закупівельних компаній;
□ оголошення торгів на довгострокові поставки;
□ укладання міжурядових угод;
□ субсидування, страхування тощо.
Промислові товари призначені для задоволення індивідуальних потреб, тобто для особистого споживання, називаються товарами широкого вжитку.
Товари широкого вжитку класифікуються за різними ознаками:
- за призначенням: одяг, взуття, миючі засоби, меблі, побутова техніка, товари для особистої гігієни, парфумерія та косметика, аксесуари та прикраси тощо;
- за термінами використання (споживання): товари короткочасного використання (парфумерія, косметика, миючі засоби тощо) та товари тривалого користування (меблі, автомобілі, побутова техніка тощо);
- за характером попиту: товари повсякденного масового попиту (миючі та гігієнічні засоби, деякі види одягу, продукти харчування) та товари вибіркового (ексклюзивного) попиту (різні види апаратури, ювелірні та хутрові) вироби.
Основним каналом розповсюдження товарів широкого вжитку є роздрібна торгівля, де продавець (експортер) має можливість спілкування зі споживачами та отримання інформації щодо їх запитів, уподобань, рівня та динаміки попиту на товар тощо. Переважна більшість товарів широкого вжитку на світовому ринку реалізується через незалежні торгівельні компанії: агентські дома та їх фірми; багатопрофільні торговельні дома та їх фірми.
» следующая страница »
1 ... 218 219 220 221 222 223224 225 226 227 228 ... 433