Міжнародна торгівля, як обмін товарами та послугами між виробниками та споживачами різних країн об’єктивно не має ніяких обмежень, але реальні
обсяги, структура, динаміка експорту та імпорту залежать від політичної орієнтації країни, приналежності до інтеграційних угруповань, зовнішньоторговельної політики власної та приймаючої країни. Метою обміну в будь-якому випадку буде задоволення економічних інтересів. При експорті - отримання прибутку, завоювання частки ринку тощо, а при імпорті - задоволення потреб у необхідних ресурсах і товарах.
Розвиток міжнародної торгівлі можна охарактеризувати системою показників, які можна поділити на сім груп: показники об’єму зовнішньої торгівлі, результативності, структурні, інтенсивності, ефективності, динаміки та зіставлення.
Обсяги вивезення товарів, робіт, послуг і результатів інтелектуальної діяльності характеризує показник “експорт”. За визначенням статистичної комісії ООН, експорт - це вивезення з країни товарів:
1. Вироблених, вирощених або добутих у країні;
2. Раніше ввезених з-за кордону та перероблених на митній території або перероблених під митним контролем;
3. Реекспорт - вивезення товарів:
□ раніше ввезених, але не перероблених у країні;
□ з територій вільних зон;
□ з приписних складів.
Експортні операції являють собою комерційні операції з вивезення товарів, робіт, послуг з митної території країни за кордон з метою їх подальшого там продажу і без зобов’ язання їх зворотного ввезення.
Факт експорту фіксується на момент перетину товаром митного кордону, надання послуг і прав на результати інтелектуальної діяльності. Як експорт може зараховуватись продаж товарів і послуг іноземним особам, фірмам та спільним підприємствам без вивезення їх за кордон. Реекспортні операції обліковуються митною статистикою як експортні, а обсяг реекспорту входить до складу експорту товарів.
Найбільшими країнами - експортерами товарів і послуг на світовому ринку в останнє десятиліття є США, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Італія, Канада, Нідерланди та Бельгія, питома вага яких у світовому експорті перевищує 50%.
Згідно з торговельною традицією, країною експорту вважається країна призначення товару, якою може бути:
□ країна (виробництва) споживання;
□ країна поставки;
□ країна купівлі.
Імпортні операції являють собою комерційні операції з ввезення товарів, робіт, послуг на митну територію країни з-за кордону з метою їх подальшого продажу без зобов’язання про зворотнє вивезення.
За визначенням статистичної комісії ООН, імпорт - це ввезення до країни товарів:
1. Іноземного походження з країни-виробника або країни-посередника з метою кінцевого споживання або переробки для вивезення;
2. Для переробки під митним контролем;
3. З території вільних зон і приписних складів;
4. Реімпорт - ввезення товарів, раніше вивезених, але не перероблених.
За період з 1980 р. по 2000 р. обсяг світового імпорту збільшився майже в
3 рази. При цьому близько 40% припадає на 5 країн - США, Німеччину, Японію, Великобританію, Францію.
Згідно з торговельною традицією, країною імпорту вважається країна походження товару, якою може бути:
□ країна виробництва;
□ країна відвантаження;
□ країна продажу.
Статистична комісія ООН рекомендує при обліку країн контрагентів користуватись методом “країна виробництва - країна споживання” та методом “відвантаження-поставка”. Це дозволяє виявляти та аналізувати спеціалізацію країн на виробництві та споживанні певних товарів і товарних груп.
Країною виробництва вважається країна, де товар виробляється чи суттєво переробляється. Під країною відвантаження розуміється перша країна, до якої товар було відвантажено, навіть якщо під час транспортування мали місце перевантаження товару, його складування, пересортування, але без здійснення комерційних угод стосовно до цих товарів. Країна походження може бути одночасно країною виробництва, продажу на відвантаження, а країна призначення - країною купівлі, поставки та споживання.
» следующая страница »
1 ... 211 212 213 214 215 216217 218 219 220 221 ... 433