Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів

5)  скісна сажень — межа того, що можна дістати;

6)  верста — довжина борозни, тобто “повертай плуг назад”.

Старовинне походження мають і “природні” міри. Першими з них

стали міри часу. У Вавілоні, скажімо, в ІІ ст. до н.е. час вимірювався в так званих “мінах”. Міна дорівнювала проміжку часу (близько 2 астрономічним годинам), за який із прийнятих у Вавілоні водяних годинників витікала “міна” води, маса якої становила приблизно 500 грамів. Згодом “міна” скоротилась і перетворилась у звичайну для нас хвилину.

Ні в стародавньому світі, ні в середні віки не існувало метро­логічної служби, але до нас дійшли відомості про застосування зразкових мір і зберігання їх у церквах та монастирях. Так, “золотий пасок” великого князя Святослава Ярославовича (1070-і роки) був зразковою мірою довжини, а в “Уставі новгородського князя Всеволода про церковні суди, народ і мірила торговельні” (ХІІІ ст.) зазначено, що міри належить “в будь-який рік зважувати”.

Найважливішим метрологічним документом є Двинська грамота Івана Грозного (1550 р.), в якій регламентовано правила зберігання і передачі розміру нової міри сипучих тіл — осьміни. Її мідяні екземпляри поширювалися у містах на зберігання ста­ростам. З цих мір належало виготовити дерев’яні копії та використовувати їх у побуті. Зразкові міри, з яких знімались копії, зберігались централізовано в наказах Московської держави. Таким чином, можна стверджувати про початок створення за часів Івана

Грозного державної системи забезпечення єдності вимірювань і державної метрологічної служби.

За навмисне псування контрольних мір загрожувало покарання — аж до смертної кари. Перевірку і нагляд за мірилами здійснювали два столичних заклади: “Вимірна хата” і “Велика митниця”. Перші відомості про стандартизацію в Росії з’явились у 1555 році: за часів Івана Грозного спеціальним наказом були встановлені постійні розміри гарматних ядер і введені калібри для перевірки цих розмірів. Але ще раніше російські будівельники застосовували цеглу “стан­дартної” форми, створюючи з обмеженого числа цегляних профілів безліч різноманітних поєднань.

Метрологічною реформою Петра І в російському побуті були дозволені англійські міри, які отримали особливо широке поширення на флоті і в кораблебудуванні, — фути, дюйми. Заснована 1725 року Петербурзька академія наук розпочала відтворення кутових одиниць, одиниць часу і температури. Назрівала необхідність створення в країні єдиного керівного метрологічного центру.

У 1736 році була утворена Комісія ваги і мір на чолі з головним директором Монетного двору графом М.Г. Головкіним. Як вихідні міри довжини комісія виготовила мідний аршин, дерев’яну сажень; за міру рідких тіл вона прийняла відро московського кам’яно- мурованого питного двору. Роботи з виготовлення бронзової позолоченої гирі, яка використовувалась як первинний зразок російських мір ваги, тривали 11 років (1736 - 1747 рр.). Цей російський еталонний фунт майже 100 років залишався єдиним еталоном в країні.

У розвитку вітчизняної метрології за останні 200 років можна виділити кілька етапів. Перший етап охоплює майже все ХІХ ст. Для цього періоду характерні централізація метрологічної діяльності та початок широкої участі російських вчених у роботі міжнародних метрологічних організацій. Так, наказом “Про систему Російських мір і ваги” (1835 р.) були затверджені еталони довжини і маси — платиновий сажень, рівний 7 англійським футам, і платиновий фунт, який майже співпадає за вагою з бронзовим позолоченим фунтом 1747 року.

1842 року на території Петропавловського муру в спеціально побудованому, захищеному від вогню приміщенні відкривається перший централізований метрологічний заклад Росії — Депо зразкових мір і ваги, де зберігаються створені еталони, їх копії, а також зразки різноманітних зарубіжних мір (у теперішній час ці зразки зберігаються в музеї Д.І.Менделєєва у Санкт-Петербурзі). У Депо не лише знаходились еталони та їх копії, але й виготовлялись зразкові міри для місцевих органів, а також проводились перевірки і співставлення зразкових мір із закордонними. Ця діяльність регламентована “Положенням про міри і ваги” (1842 р.), яке започаткувало основи державного підходу до забезпечення єдності вимірювань.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 37 38 39 40 41 4243 44 45 46 47  ... 148