На початку 1920-х років були сформульовані «основні закони наукової організації виробництва і наукової організації праці (НОТ)», які мають значення ще й донині:
1. Закон найменших при ланцюговому зв’язку, який проголошує, що кінцевий обсяг випуску продукції, що послідовно проходить обробку в декількох підрозділах, визначається можливостями найслабкішого з них, які б не були сильні інші.
2. Закон взаємного замикання, суть якого полягає в тому, що спочатку створюються підрозділи основного виробництва, потім
«допоміжні», які працюють на них і один на одного, а після задоволення внутрішніх потреб - на сторону.
3. Закон ритму, відповідно до якого раціональне функціонування господарства неможливе без ритмічної роботи як виробництва, так і окремих працівників.
4. Закон паралельності-послідовності робіт, який вимагав, щоб часткові виробничі процеси здійснювались не тільки послідовно, але й паралельно, «щоб загальний результат не затримувався відстаючими».
5. Закон фронту робіт, який наголошував, що навантаження людей повинно відповідати їх реальним можливостям, тобто «не ставити дві людини там, де з роботою може справитися одна».
6. Закон реальних умов, який говорить про необхідність при організації будь-якої діяльності ставити тільки ті цілі, які можна досягти, виходячи з реальних умов, наявних потреб і можливих результатів.
Найбільш чітко, як вважають сучасні дослідники, в той час визначились дві основні групи концепцій управління: організаційно-технічна та соціальна.
До першої можна віднести концепції «Організаційного управління» О.О. Богданова (Малиновського); «Фізіологічного оптимуму»
О.А. Єрманського; «Вузької бази» А.К. Гастєва. До другої групи - концепцію «Організаційної діяльності» П.М.Керженцева; «Соціально-трудову концепцію управління виробництвом» Н.А. Вітке і «Теорію адміністративної ємності» Ф.Р. Дунаєвського.
О.О. Богданов (1873-1928) був видатним економістом, філософом. Різноманітність захоплень допомогла йому помітити, що всі види управління в природі, техніці, суспільстві мають загальні риси, що дозволяє говорити про можливість існування особливої науки - організаційної. Її предметом у технічній сфері виступає організація речей, в економічній сфері - організація людей, у політичній - організація ідей. Технічна організація, на думку Богданова, була визначальною стосовно до інших. Таким чином, він, по-суті, нехтував самостійним характером соціально-економічної діяльності людей.
Поодиноким випадком організації Богданов вважав дезорганізацію, яка виникала внаслідок того, що кожен суб’єкт намагається організувати навколишній світ для себе і по-своєму, що є результатом відокремленості і відсутності єдності самих організуючих сил.
Хоч через абстрактність погляди Богданова не отримали широкого поширення, вони містили цінні для розвитку сучасної кібернетики і сітьових методів планування ідеї. Наприклад, положення про структурну стійкість систем, організаційні механізми формування, «біорегулятори», аналогічні сучасним «зворотним зв’язкам» тощо.
О.А. Єрманський (1866-1941) у своїх працях сформулював передумови науки про організацію праці і управління, пов’язав її необхідність з появою певних соціально-економічних умов і, перш за все, великого машинного виробництва, всі фактори якого необхідно було використовувати раціонально. Одним з основних законів цієї науки Єрманський вважав «закон організаційної суми», яка буде більше, ніж «арифметична складова її сила», якщо всі речові та особисті елементи виробництва гармонійно поєднуються та доповнюють однин одного. Стосовно виробництва це означало, наприклад, необхідність правильного підбору інструментів для роботи з урахуванням конструкції, виду, форми об’єкта, який обробляється, особливостей технологічного процесу, фізичних та психологічних якостей працівників.
» следующая страница »
1 ... 19 20 21 22 23 2425 26 27 28 29 ... 310