Згідно з нею, витрачання фізичних та розумових зусиль у процесі трудової діяльності для людини настільки ж природно, як, наприклад, гра або відпочинок, тому навіть простій людині не повинно бути притаманне почуття огиди до праці. За належних умов праця може і повинна служити витоком задоволення, а не покаранням, якого б люди намагалися уникнути. Її добровільне виконання робить непотрібним примус і контроль, бо людина може керувати своєю діяльністю самостійно, спрямовує її на досягнення поставленої мети, що вже саме по собі стає винагородою за прикладені зусилля.
Як стверджує теорія «У», нормальна людина в звичайних умовах не тільки готова брати на себе відповідальність, але й шукає її; намагання ж уникнути останньої, нестача шанолюбства, турбота про особисту безпеку є лише наслідком впливу навколишньої дійсності, а не специфікою людської природи.
Більшість людей мають порівняно високий ступінь фантазії, винахідливості, творчості, які можна з успіхом застосувати в інтересах організації, тим більше, що реальний потенціал людини сьогодні використовується лише в незначній мірі.
6. Сучасні теорії управління (системна, кількісна та концепція «7-8») та їх представники (Ч. Бернард, П.Друкер, Е. Атос, Р. Паскаль, І. Ансофф)
Посилення взаємозв’язку всіх сторін діяльності організації - виробничої, фінансової, маркетингової, соціальної, екологічної, - а також розширення, ускладнення та інтенсифікація як внутрішніх, так і зовнішніх відносин призвело до формування в середині ХХ ст. системного підходу до управління.
У відповідності з ним елементи, які складають зміст управлінської діяльності, не просто функціонально впливають однин на одного, на що робив акцент процесний підхід, а всі без винятку взаємопов’язані, впливають однин на одного як безпосередньо, так і опосередковано. В результаті зміна в одному з них обумовлює зміну в інших, а в кінцевому підсумку - у всій організації. Це потребує комплексного вирішення всіх її проблем: великих і малих, простих і складних, поточних і перспективних.
Одним із представників системного підходу, який вперше розглядав підприємство як соціальну систему, був американський дослідник Честер Бернард, який займав протягом двох десятиліть пост президента телефонної компанії. Виходячи з цього уявлення, Бернард сформулював основні функції менеджменту, які, на його думку, полягають у визначенні цілей організації, підтримці зв’язків між її окремими елементами і забезпеченні їх ефективного функціонування.
Ґрунтуючись на системному підході, Бернард сформулював концепцію соціальної відповідальності корпорації, у відповідності з якою діяльність окремих організаційних систем і рішень, які приймаються в ній, мають великі соціальні наслідки як усередині організації, так і в навколишньому середовищі, які менеджмент повинен враховувати в світлі перспективних інтересів організації.
Другим представником системного підходу можна вважати видатного сучасного теоретика в галузі управління Пітера Друке- ра (народ. в 1909 р.). Друкер значною мірою продовжив лінію А. Файоля зі створення цілісної концепції управління і визначення ролі професійного менеджера в організації. На його думку, ця роль є виключною, і управлінська еліта виступає основою підприємництва і сучасного суспільства.
Це не завадило Друкеру висунути ідею самоуправління трудового колективу, відповідно до якої робітники та службовці повинні вибирати спеціальний орган, який займався б вирішенням соціальних проблем, що, на його думку, підвищує їх відповідальність за справи фірми. Суспільству початку 1950-х років така ідея здавалася чужою, і вона була відкинута, що стало для Друкера найбільшою поразкою в житті. Сьогодні багато з її положень знаходять застосування в практиці «соціального партнерства».
» следующая страница »
1 ... 17 18 19 20 21 2223 24 25 26 27 ... 310