Основи менеджменту. Практикум

Подібну поведінку керівника неважко знайти у відповідях під­приємств на критику в пресі, коли замість детального аналізу си­туації повідомляють про покарання, яке поніс службовець, що займається, на своє нещастя, документацією з даної справи.

Які ж наслідки такої поведінки керівників, що рятують свій авторитет від болісної критики будь-якою ціною? Вкажемо тільки на деякі з них.

Розширюється діяльність, спрямована на захист авторитету, і, відповідно, менше часу залишається на вирішення основних зав­дань організації.

Утруднюється, і навіть стає неможливим, нормальне функ­ціонування інформаційних каналів всередині організації, особ­ливо на її вищих рівнях, що дуже нагадує склероз головного мозку.

Отруюється мікроклімат людських взаємовідносин в організації і підривається творче ставлення співробітників до своєї праці. Це неминучі наслідки обставин, в яких безперервно йде пошук «стрілочників», а достоїнства пропозицій, що висуваються, оці­нюються тільки тим, наскільки вони відповідають думкам авто­ритету та його «наближених».

Змінюється кадрова політика - перевага надається тим, хто слухняніший і не заперечує керівнику.

Які ж фактори сприяють появі «комплексу загрозливого авто­ритету»? Ось деякі з них:

•     фальшиве становище - це ситуація, при якій виявляється, що в якихось галузях кваліфікація керівника нижча, ніж у його підлеглих;

•     об’єктивні невдачі - коли підприємство наштовхується на несподівані перешкоди і відчуває труднощі, які з більшою чи мен­шою обґрунтованістю можна пояснити поганим керівництвом;

•     надмірна складність ситуації - коли завдання, що стоять перед підприємством, доводиться вирішувати в таких складних умовах, що вони переростають досить задовільні можливості керів­ника;

•     суперництво всередині керівництва - в результаті чого в оточенні лідера опиняються люди, які зацікавлені в тому, щоб довести його слабкість та некомпетентність;

•          діяльність різних угруповань, яким вигідно штучно пород­жувати у керівника почуття невпевненості у своєму становищі, досягаючи тим самим зміцнення власної позиції;

•     психологічна «крихкість» авторитету - ситуація, коли на по­сту керівника опиняється людина, яка глибоко в душі приховує невпевненість у своїй компетенції. Явище це досить часте й по­дібну невпевненість у собі, яка виникла ще в дитинстві, не мо­жуть зруйнувати ніякі успіхи на роботі, в тому числі й вдале кер­івництво великими колективами.

Щоб лікувати хворобу, потрібно її розпізнати. На жаль, поставити самому собі діагноз «комплекс загрозливого авторитету» - справа досить важка. Характер цієї «хвороби» такий, що вона погано піддається діагнозу, а ті, хто збоку її виявив, або не реагують, або використовують для досягнення власних корисливих цілей.

Між тим певні ознаки «комплексу загрозливого авторитету» можна у себе помітити. Для керівників, які б хотіли переконати­ся, чи не уражені вони цим захворюванням, пропонується корот­кий тест. Попереджаємо, що вважати його абсолютно безпомил­

ковим не можна. Проте результат тестування може бути приво­дом для роздумів. Поміркуйте та виберіть варіант відповіді, який відповідає вашим особистим переконанням.

1.  Можу сказати про себе, що я виконую свої обов’язки настільки добре, наскільки це можливо:

а) завжди;

б)     як правило;

в) іноді;

г)     майже ніколи.

2.   До цього часу мені вдавалося точно передбачати важливі явища та події:

а) завжди;

б)     як правило;

в) іноді;

г)     майже ніколи.

3.  Головною причиною невдач є погане ставлення або глупство частини моїх співробітників:

а) завжди;

б)     як правило;

в) іноді;

 

« Содержание


 ...  193  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я