Основи менеджменту. Практикум

сторін і розробці теми. Наступний етап - мотиваційний зон­даж. Його мета - зрозуміти мотиви співрозмовника та його інте­реси. Потім наступає фаза аргументації та переконання, якщо є розбіжності в думках. І, нарешті, фаза фіксації результату. Якщо теми вичерпані або партнер проявляє занепокоєння, по­трібно закінчувати спілкування. Це завжди критичний момент у стосунках. Об’єктивно - це перерва, тому що якийсь час ви не будете спілкуватися. Потрібно завжди закінчувати спілкуван­ня так, щоб була перспектива продовження. Дуже важливий останній момент, останні слова, погляди, рукостискання, іноді вони можуть повністю змінити результат багатогодинної бесі­ди. В протилежність перерві, розрив стосунків - це кінець кон­тактів. Розрив завжди поганий: втрачені можливості. У спілку­ванні повинна бути допустима глибина довірливості - зважуйте ваші бажання та можливості у стосунках.

Складну структуру спілкування легше зрозуміти, якщо виділи­ти в ньому три взаємопов’язані сторони: комунікативну, перцеп- тивну та інтерактивну. Комунікативна сторона спілкування по­лягає в організації міжособистої взаємодії, розробці її стратегії та тактики. Перцептивна сторона спілкування розкривається в про­цесі сприйняття партнерами одне одного та встановлення на цій основі взаєморозуміння.

Основну увагу ми приділяємо комунікаціям, не забуваючи при цьому, звичайно, що всі аспекти спілкування проявляються в єдності. Майже неможливо переоцінити важливість комунікацій в управлінні. Практично все, що роблять менеджери для досяг­нення організацією поставлених завдань, вимагає постійного та ефективного обміну інформацією. Він умонтований в усі основні види управлінської діяльності. За думкою спеціалістів, обмін інфор­мацією, в тому числі і в процесі безпосереднього спілкування, являє собою одну з найскладніших проблем в організації. До того ж та­кий обмін відбувається тільки в тому випадку, якщо одна сторона надає інформацію, а інша сприймає її. Щоб було саме так, необ­хідно особливу увагу приділяти комунікативному процесу, основ­ною метою якого є забезпечення розуміння інформації, що пере­дається, смислу повідомлення.

Що потрібно для досягнення цієї мети? Вміння точно виража­ти свої думки та вміння слухати. На перший погляд, уміння гово­рити здається більш важливим і складним, ніж уміння слухати.

Крім того, невміння слухати є основною причиною неефективно­го спілкування і найбільш часто призводить до непорозумінь, по­милок та проблем.

Багато хто вважає, що слухати - означає лише поводити себе спокійно, не перебивати співробітника, але це тільки одна скла­дова уважного зосередженого слухання. Вміння слухати в найбільшій мірі вимагає удосконалення.

Ви, напевно, помічали, що існує певна категорія людей, яким інші люди довіряють свої проблеми та таємниці. І це не тому, що ті люди, яким розповідають про свої проблеми, можуть допомог­ти, виручити, заступитися. Часто це малопомітні й маловпливові працівники, але навколо них є певна «клієнтура», яка постійно прибігає або порадитися, або пожалітися.

Так у чому ж секрет того, що певним людям, інколи майже нічого не знаючи про них, інші люди, в буквальному розумінні, відкри­вають найпотаємніші закутки своєї душі?

Відповідь може бути така: секрет полягає в мистецтві або навіть у таланті слухати [7].

На основі досвіду багатьох людей, які вміють слухати, а також тих, які довіряли свої проблеми іншим, можна дати деякі реко­мендації тим, хто прагне оволодіти мистецтвом слухати:

1.  Якщо хтось звернувся до вас зі своєю проблемою або просить поради, вираз вашого обличчя повинен бути абсолютно щирим.

2.   Слухаючи, ви не повинні відволікатися, адже, як правило, той, хто розповідає, зазирає вам у вічі і шукає підтримки або співчуття (інакше, чого б він вам розповідав?). І тому ви повинні повністю зосередитись на тій людині, яка розповідає.

 

« Содержание


 ...  161  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я