Основи менеджменту. Практикум

•           реалізація рішення, якщо гіпотеза правильна (4-й етап);

•           повернення за допомогою зворотного зв’язку ^на результат спостереження (1-й етап), якщо гіпотеза хибна.

В останньому випадку пошук оптимального варіанта триває.

Системна орієнтація в процесі оптимізації рішень базується на тому, що організація є відкритою системою, яка складається з взаємопов’язаних частин.

Під час своєї діяльності (перетворення) організація обробляє входи (ресурси; інформацію тощо), перетворюючи їх на продук­цію, послуги, прибуток та ін. На основі вивчення цього процесу й здійснюється добір найбільш ефективного варіанта рішення.

Використання моделей дає змогу приймати рішення, при обґрунтуванні яких враховуються всі фактори та альтернативи,

Мал. 16. Схема використання наукового методу

що виникають у складних умовах виробничо-господарської діяль­ності. Тому моделювання розглядають як найбільш ефективний спосіб оптимізації управлінських рішень.

4.   Моделювання

Модель - це відображення в схемі, формулі, взірці тощо ха­рактерних ознак об’єкта, який досліджується. Вона є спрощеним зображенням конкретної життєвої (управлінської) ситуації. Інши­ми словами, в моделях певним чином відображають реальні події, обставини тощо. Необхідність застосування моделей пояснюється такими причинами:

•      складність реального світу, виробничо-господарської діяльності;

•      наявність багатофакторних залежностей при розв’язанні управлінських завдань;

•      необхідність експериментальної перевірки альтернативних управлінських рішень;

•      доцільність орієнтувати управління на майбутнє.

Вирізняють такі моделі:

•           фізичні - відображають збільшення або зменшення опи­су об’єкта;

•          аналогові - ведуть себе так, як реальні об’єкти, але зовніш­ньо вони неподібні до них;

•     математичні (символічні) - тут використовують символи для опису властивостей або характеристик об’єкта.

Світова практика має певний порядок розробки моделей. Най­доцільніше застосувати такий процес їхньої побудови:

1.  Постановка завдання.

2.  Формування моделі.

3.  Перевірка моделі на достовірність.

4.  Використання моделі.

5.  Відновлення моделі.

При перевірці використання та відновлення моделей слід вра­ховувати похибки, які знижують їхню ефективність:

•      недостовірні вихідні умови (припущення);

•      інформаційні обмеження;

•          • страх користувачів;

•      недостатня практична перевірка;

•      надмірно висока вартість побудови;

•      недостатнє врахування чинних факторів тощо.

Менеджмент виділяє такі найбільш поширені способи моделю­вання:

1.  Теорія ігор. Моделює вплив прийнятого рішення на конку­рентів. Ця теорія найперше розроблялася військовими.

2.  Теорія черг. Визначається оптимальне число каналів обслу­говування щодо потреби в них (так звана модель оптимального обслуговування).

3.  Моделювання управління запасами. Визначає час роз­міщення замовлень, їхню кількість, обсяг готової продукції на складі.

4.  Лінійне програмування. Забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів при наявності конкретних потреб. Моделі лінійного програмування найбільш популярні в менеджменті.

5. Імітаційне моделювання. Дає практичний спосіб застосу­вання моделі замість реальної системи.

6. Економічний аналіз, тобто метод оцінки витрат та еконо­мічних вигод. Базується на визначенні економічних умов, за яких підприємництво стає вигідним. Зрозуміло, що основною умовою буде ситуація, коли загальний доход зрівнюється з підсумковими витратами.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 118 119 120 121 122 123124 125 126 127 128  ... 310