Організація праці менеджера

3) не використовувати відомості, що складають комерційну таємницю, без відома на це її власника;

4)  не мати ніяких обов’язків перед іншими особами і підприємствами.

За інформованістю менеджери більшості підприємств є другі особи після

керівника. Менеджер має доступ до самих різноманітних джерел інформації. Він може її одержувати:

•   організовуючи різні паради, прийоми, переговори;

•   приймаючи і обробляючи кореспонденцію;

•   складаючи і контролюючи виконання документів;

•   проводячи телефонні переговори;

•   приймаючи відвідувачів тощо.

Менеджер є основною фігурою для осіб, які добувають різноманітну інфор­мацію. Тому йому слід проявляти розумну обачність у розмовах з потенційни­ми партнерами чи клієнтами, для яких будь-яка інформація може стати важли­вою.

Менеджер часто повинен відповідати на різні запитання. Потрібно увесь час чітко проводити межу: звичайні, рядові запитання і запитання “ковзаючі”, відповіді на які розкривають конфіденційні сторони роботи фірми. У цьому випадку треба запитати себе: “Чи має право співрозмовник знати дану інфор­мацію? Чи необхідна вона йому у роботі?”. На “ковзаючі” запитання відповіді повинні бути ухильні. Хоча за рекомендаціями японських спеціалістів, сама розумна відповідь на подібне запитання — “не знаю”, а за діловою етикою така відповідь для менеджерів небажана. Можна також порекомендувати співроз­мовнику звернутися з цим питанням до керівника фірми.

У більшості конфіденційної інформації слід керуватися рекомендаціями керівника фірми чи служби безпеки підприємства. Менеджер за видом своєї діяльності повинен знати, хто і до якої інформації чи обладнання має допуск і дотримуватись встановлених правил. І якщо, наприклад, рядовий працівник фірми раптом зацікавився конфіденційним документом, потрібно швидко і так­тично зупинити цю спробу.

Особливо уважним потрібно бути до предметів, які “забувають” відвіду­вачі. Звичайний блокнот, фломастер, портмоне чи інші предмети можуть вия­витись технічними пристроями для підслуховування і “зняття” самої важливої інформації, наприклад, відразу після переговорів і виходу відвідувачів. Не можна залишати відвідувачів в кабінеті самих, так як професіонали можуть легко про­тягом секунди встановити підслуховуючий пристрій. Усі залишені чи знайдені предмети потрібно швидко передати в службу безпеки підприємства. Розібра­тися з ними — завдання спеціалістів.

Менеджер, як і інші працівники фірми, повинен усвідомлювати значимість конфіденційної інформації для успішної роботи і процвітання фірми, а також знати про прийоми і методи, якими можуть користуватися конкуренти по збо­ру такої інформації.

Існують випробувані на практиці рекомендації щодо захисту конфіден­ційної інформації.

Для обмеження доступу до інформації комерційної таємниці керівник видає спеціальний наказ про введення “Переліку відомостей, які вміщають комерційну таємницю підприємства”, заходи щодо охорони цих відомостей, встановлює коло осіб, які мають доступ до цієї інформації, і правила роботи з

документами, які мають гриф “Комерційної таємниці”. Співробітники підпри­ємства повинні під розписку ознайомитись із наказом та додатками до нього.

Приблизно перелік відомостей, що складають комерційну таємницю підприємства може бути таким:

•   обсяги кредитів, що одержала або хоче одержати фірма;

•   назви фірм-контрагентів;

•   обсяги виробництва (місяць, квартал, рік);

•   обсяги прибутку (місяць, квартал, рік);

•  розподіл прибутку;

•   цілі, завдання, тактика переговорів з партнерами;

•  умови комерційних контрактів, послуг;

•   ступінь заінтересованості у придбанні товарів або послуг;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 207 208 209 210 211 212213 214 215 216 217  ... 240