Ця система може бути доопрацьована. Карточки можуть відправлятись в планово-розрахунковий відділ для калькуляції собівартості і розрахунку зарплати, якщо використовується відрядна форма оплати праці.
Для покращення збору даних з цехів (карточки неправильно заповнюються, не в тій послідовності, губляться...) використовують засоби автоматизації (штрих-коди і сканери). Кожній партії, стадії і оператору присвоюється унікальний штрих-код, і коли партія приходить і відходить, в термінал робочого місяця чи секції автоматично заноситься інформація. Оператор лише вводить значення змінних величин. Така система є дорогою, але забезпечує високу точність і швидкий зворотний зв’язок.
Планування ресурсного розподілу (ПРР) — це календарний план поповнення запасів на всіх рівнях розподільчої сітки. Його процедура і логіка аналогічна ПМЗ. ПРР вирішує такі питання:
1) загальні потреби, які рівні обсягам попиту чи прогнозам продаж;
2) мінімальні рівні запасів, необхідні для задоволення певного рівня обслуговування;
3) точний час виконання або тривалість виконання;
4) визначення структури розподілу.
При використанні ПРР виходять з того, що загальні потреби визначаються на основі передбачуваного попиту. Чисті потреби визначаються шляхом виявлення наявних запасів і зменшення внаслідок цього величини загальних потреб. Процедура ПРР починається з прогнозу на рівні різних продавців (або з більш віддаленої точки розподільної сітки, з якої починається постачання). Всі інші рівні розраховуються за допомогою комп’ютера. Як і у випадку ПМЗ, запаси проглядаються з метою оцінки їх наявності для задоволення попиту. В цих умовах запас буде поповнюватись тоді, коли в цьому буде необхідність і чиста потреба буде задоволена на протязі необхідного для цього часу виконання.
Традиційне календарне планування в загальному прагне до максимізації завантаження обладнання. Ввжається, що при цьому зводяться до мінімуму витрати і за допомогою планування фіксованої тривалості циклу та найбільш економічного розміру партії, при допомозі запасів, забезпечується неперервна робота обладнання.
Оптимізація технології виробництва (ОТВ) — це система календарного планування, яка базується на принципі, що максим- ізація продуктивності, а, відповідно, і прибутку, є найбільш коректним способом максимізації прибутку. Традиційний спосіб максимізації завантаження хоч і скорочує витрати, але не обов’язково призводить до прибутків. По суті, ОТВ являє собою подальшу розробку принципу «розшивки» вузьких місць. В традиційних методах враховуються всі витрати часу на наладку обладнання або витрату часу на найтривалішій налагоджувальній операції в техпроцесі. В ОТВ рахується, що час втрачається лише у вузьких місцях, оскільки інші операції мають надлишкові потужності. При цьому розміри партій розраховують з урахуванням затрат на наладку якраз вузьких місць. Але, враховуючи те, що такі розміри партій не завжди задовольняють інші операції, рух заготовок часто залежить від розмірів передаточних партій, розмір яких визначається графіком виробництва. Як наслідок, партія вже не проходить через весь техпроцес як єдине ціле, і після вузьких місць створюються запаси незавершеної продукції.
11.3.Система «точно-вчасно»
Існуючі система ПМЗ, ПРР, ОТВ та інші, які використовуються для управління запасами у виробництві, повинні були
б скоротити запаси, але на практиці це буває рідко. За такими підходами часто стоїть бажання підвищити завантаження обладнання і тим самим знизити собівартість продукції. Але в результаті витрати на зберігання виростають настільки, що собівартість, навпаки, зростає, а здатність до реагування, викликана інертністю системи, може призвести до втрати конкурентних переваг. До 1950-х років у розвинутих країнах попит значно перевищував пропозицію, тому запаси обходились досить дешево, але з тих пір позиції змінилися. В Японії післявоєнні підприємства не могли дозволити собі ні запаси, ні технології. Результатом став абсолютно прагматичний підхід, який отримав назву «точно-вчасно» (Т-В). Існують розбіжності
» следующая страница »
1 ... 73 74 75 76 77 7879 80 81 82 83 ... 108