Описані тенденції наводять на думку про те, що за існуючих умов господарювання, які сформувалися в Україні в результаті зіткнення формальних та неформальних інституційних чинників (з одного боку - зміни у нормативно- правовій базі, які поступово формують правове поле для взаємодії між суб’єктами ринку та ними ж і державою у перехідний період, а з іншого - традиції і звичаї, що залишаються домінуючими у системі відносин “держава-громадянин” і націлені на протистояння між ними), подальший розвиток підприємництва здійснюватиметься за напівлегальною схемою, формуючи грошові потоки, які не потраплятимуть під оподаткування.
Однак необхідно чітко розуміти, що одним із найважливіших завдань держави у період ринкових перетворень є формування інституційного середовища, сприятливого для активно-підприємницької поведінки. Саме таке середовище забезпечує умови для реалізації інноваційної моделі розвитку країни. Однак таке середовище в Україні з різних причин не сформувалось. Недосконалі і нечітко виписані норми регламентування підприємницької діяльності у перехідний період сформували підґрунтя для їх порушення. При цьому не було забезпечено дієвого контролю за діяльністю регулятивних структур, що уможливлювало довільне трактування ними господарських ситуацій і породжувало асиметрію у відстоюванні зацікавленими сторонами своїх прав (зокрема, прав власності). Це спричинило досить великі трансакційні витрати на укладання комерційних угод і захист їх від дій недобросовісних партнерів. Звичайно, якщо в основі діяльності малої підприємницької структури лежить унікальний ресурс, який є ключовим для інших суб’єктів ринку, з ким вона вступає у ринкову взаємодію, то її трансакційні витрати мінімізуються. Якщо ж пропозиція певного ресурсу велика, то ризик фінансових втрат від порушення умов трансакцій зростає. Як правило, у секторі МБ незначна кількість підприємців володіє унікальним ресурсом, більшість працює в умовах жорсткої конкуренції, де пропозиція перевищує попит, що спричиняє великі витрати на здійснення ринкових трансакцій.
Прагнення підприємців мінімізувати ризики і витрати ринкової взаємодії спонукає їх до розроблення різних моделей поведінки фірми на ринку, вибір найбільш прийнятної із яких залежить як від ресурсних (в т.ч. інтелектуальних) можливостей підприємця, так і від його системи цінностей. Так, приймаючи рішення про входження на певний сегмент ринку з огляду на власні преференції та ринкову кон’юнктуру, підприємець проектує бізнес-процеси, заздалегідь визначаючи їх результативність (при розробленні бізнес-плану) з урахуванням як співвідношення попиту і пропозиції, так і інших чинників зовнішнього та внутрішнього середовища фірми. При цьому він враховує і те, що бізнес-рішення в умовах становлення ринкових відносин не завжди вкладаються у теоретично вірну схему. Якщо масштаби діяльності, здійснюваної з дотриманням усіх норм чинного законодавства, дають змогу йому отримувати прийнятний для нього прибуток на планову перспективу, то він обирає стратегію стабільного функціонування і зосереджується на раціоналізації існуючих процесів та операцій (так звана традиційна модель). Якщо ж ні, підприємець починає відшукувати можливості поліпшити бізнес-процеси. Тут можуть бути різні сценарії, вибір яких залежить від інституційних чинників, векторів їх дії та сили впливу. Це може бути проілюстровано алгоритмом, який показує послідовність вибору стратегії функціонування і розвитку бізнесу за можливими альтернативами (рис. 2.24).
За недосконалого інституційного середовища, коли відносини “підпри- ємець-держава” є нерівноправними (фіскальні функції держави, що ґрунтуються на економіко-правових нормативах, не є однаковими для всіх суб’єктів ринку, передбачаючи можливість отримання необґрунтованих пільг, зокрема, і у вигляді обмеження податкового контролю), а ділові стосунки між суб’єктами ринку, особливо у сфері МБ, досить часто будуються з врахуванням неформальних чинників, що дає можливість “узгоджувати” цінові характеристики продукції (послуг), підприємницька поведінка великою мірою залежить від готовності і можливості власників бізнесу отримати “прикриття” з боку корумпованої частини чиновництва. Якщо життєвий досвід підприємця підказує йому, що витрати на збереження бізнесу при роботі за позалегальними схемами будуть меншими, ніж витрати на здійснення ринкових трансакцій за наявних умов, а сповідувана ним система цінностей дозволяє йому порушувати норми чинного законодавства, він переводитиме частину свого бізнесу у “тінь”.
» следующая страница »
1 ... 205 206 207 208 209 210211 212 213 214 215 ... 241