80. Шаститко А. Е. Теория фирмы: альтернативные подходы // Российский экономический журнал. - 1995. - № 8. - С. 97-103.
81. Шаститко А. Трансакционные издержки (содержание, оценка и взаимосвязь с проблемами трансформации ) // Вопросы экономики. - 1997. - № 7. - С. 65-76.
82. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика. Учебно-практическое пособие. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: ГНОМ-ПРЕСС, 1988. - 384 с.
83. Якутин Ю.В. Концептуальные подходы к оценке эффективности корпоративной интеграции // Российский экономический журнал. - 1998. - № 5. - С. 71-82.
84. Ярема Л.В. Економічні переваги інтегрованих об’єднань з виробництва, переробки і реалізації продукції // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 7. - С.137-142.
85. Chueng S. On the New Institutional Economics - Contract Economics: Blackwell Publishers, 1992.
86. Greiner L.E. Patterns of Organization Change // Harvard Busyness Review. - 1967. - № 6-7.
87. http://www.libertarium.ru/ libertarium / kapelushnikov
88. http://www.alum2/narod.ru/mult.htm
89. Kreps, David M. Corporate culture and economic theory. - Perspectives on positive political economy. Ed. by Alt, James E. and Shapsley, Kenneth A. Cambridge. 1990.
90. Williamson O. The Mechanisms of Governance. - Oxford University Press, 1996. - 429 c.
2.3.Трансакційні витрати у обґрунтуванні і виборі організаційної форми трансферу технологій
З переходом до ринкових відносин, які характеризуються зростаючою конкуренцією і стрімким розвитком науково-технічного прогресу, все більшого поширення серед вітчизняних підприємств набуває трансфер технологій як один із способів підвищення конкурентоспроможності через залучення сучасних технологій, створених провідними виробниками. Проте, як свідчить практика, процес трансферу не завжди завершується успішно через незнання підприємцями особливостей його складного механізму.
Окремими питаннями технологічного трансферу займаються вітчизняні та зарубіжні науковці, такі як Г. Андрощук, С. Валдайцев, Ю. Гончаров, В. Денисюк, Е. Ендерсон, В. Євдокімова, К. Зузік, О. Житенко, С. Коруна, Р. Патора, О. Пічкур, Б. Прахов, А. Ржавський, Б. Саліхова, Н. Фонштейн, Д. Хенатра, Н. Чухрай, Т. Щед- ріна та інші. Проте, незважаючи на наявність значної кількості публікацій за цією тематикою, все ще залишається багато не висвітлених або дискусійних питань, які стосуються процесів залучення технологій на підприємства, особливо за відсутності їх законодавчої урегульованості в Україні, що робить проблематичним прогнозування ефективності передачі технологій. Зокрема, практично відсутні дослідження, спрямовані на вирішення проблем ефективного вибору організаційних форм залучення технологій. Разом з тим, розробка методичного інструментарію щодо порядку та форми залучення нових технологій дала б можливість вітчизняним підприємствам належним чином спланувати свої інноваційну діяльність, а відтак забезпечити свою технологічну конкурентоспроможність.
З огляду на зазначене, метою даного дослідження визначено розробку теоретичних засад і методичних підходів до обґрунтування вибору виробничими підприємствами оптимальної організаційної форми трансферу технологій з урахуванням особливостей вітчизняного інституційного середовища.
2.3.1. Тенденції і стан технологічного
розвитку вітчизняних підприємств
Сучасні виробничі технології є одним із ключових чинників розвитку підприємств. Вони дають змогу випускати продукцію відповідно до вимог і запитів споживачів, вдосконалювати і розширювати її асортимент, постійно поліпшувати якісні та розширювати функціональні характеристики. Тому кожне підприємство в руслі загальної стратегії господарювання планує і здійснює технологічні зміни, необхідні для зміцнення його конкурентоспроможності, реалізації місії і стратегічних цілей.
» следующая страница »
1 ... 151 152 153 154 155 156157 158 159 160 161 ... 241