Міжнародні економічні відносини

2.1.5.   Платіжний баланс

Платіжний баланс: суть і структура. Різноманітність міжнародних торгових і фінансових операцій, що породжують попит на певну валю­ту та її пропозицію, відображається в платіжному балансі.

Статті платіжного балансу фіксують всі операції, що мають місце між резидентами країни (включаючи споживачів, підприємців і дер­жавні установи) та резидентами зарубіжних країн.

Багатосторонній комплекс міжнародних відносин країни знаходить відображення в балансовому рахунку її міжнародних операцій, які за традицією називаються платіжним балансом.

Під платіжним балансом розуміють систематизоване співвідношен­ня економічних угод, здійснених за певний проміжок часу державни­ми і закордонними господарськими підприємствами. Найчастіше бе­руть річний, піврічний і квартальний платіжні баланси. Інколи визна­чається також платіжний баланс для окремих територій, інтеграційних угрупувань або навіть для обороту з однією країною, якщо він має важ­ливе значення.

Платіжний баланс виражає безпосередньо рівень і структуру пла­тіжних оборотів із закордоном. Це означає, що він виражає госпо­дарські зв’язки даної країни із світовим господарством. Рівень госпо­дарського обороту із закордоном показує ступінь відкритості госпо­дарства для світового ринку. Структура оборотів (платіж по торгі- вельному обороту, кредитних і грошових операціях) вказує на вид зв’язків даної країни із світовим господарством. Сальдо платіжного балансу показує кінцевий ефект діяльності країни в її стосунках із за­кордоном.

На платіжний баланс країни впливає ступінь втручання держави в господарство і сферу господарських зв’язків. Платіжний баланс харак­теризує результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період. Цей баланс є найпоширенішим видом балансу міжнародних розрахунків.

За визначенням МВФ, платіжний баланс — це статистичний звіт за певний період, який показує операції з товарами, послугами і дохода­ми, здійснені будь-якою країною з рештою світу; зміну власності та інші зміни в монетарному золоті, СПЗ, які належать країні, а також фінан­сових вимогах і зобов’язань у відношенні до решти світу; односторонні перекази і компенсуючі записи, що необхідні для балансування тих операцій і змін, які взаємно не покриваються.

Платіжний баланс як документ зазнав помітних змін за час свого існування. Перші підрахунки масштабів зовнішньоекономічної діяльності країни відносяться ще до середньовіччя, а сам термін “платіжний баланс” був введений шотландським економістом XVIII століття Джеймсом Стюартом. На початку XX століття методи скла­дання платіжного балансу були детальніше розроблені в Англії і США. На базі англійських і американських розробок Ліга Націй, а потім МВФ стандартизували методики складання платіжного балан­су для всіх країн.

Щоправда, в багатьох країнах баланс складається з великих відхи­ленням від стандартної системи МВФ, що заважає співставляти платіжні баланси різних країн.

Для полегшення співставлення МВФ публікує платіжні баланси всіх країн-членів цієї організації, складені (перераховані) за стандартною схемою і в єдиній валюті — доларах. Основним виданням МВФ у цій галузі є двотомний щорічник. У першому томі публікуються баланси всіх країн-членів М ВФ, у другому — ці баланси зведені в загальній таб - лиці за укрупненими статтями. Відомості для щорічника беруться із на­ціональної статистики.

Платіжний баланс країни представляє собою співвідношення всіх надходжень валютних коштів у цю країну та платежів за кордон за пев­ний проміжок часу, як правило, за рік.

Національний платіжний баланс, з одного боку, включає кілька категорій надходжень і платежів — по зовнішній торгівлі, різного роду платежах і послугах (фрахт, страхування), міжнародному туризму, пе­рерахунках прибутків від вкладень капіталу чи коштів за кордон. З іншого боку, він відображає грошові виплати за кордон за імпорт то­варів і дорогоцінних металів, а також за послуги, інвестиції, одержані кредити.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 25 26 27 28 29 3031 32 33 34 35  ... 169