Міжнародні економічні відносини

Щодо товарної торгівлі, то важливим принципом є те, що протек­ція власної промисловості може здійснюватись тільки на тарифній ос­нові, без застосування ліцензій та інших кількісних обмежень торгівлі.

У сфері послуг фундаментальним принципом є національний ре­жим, який вимагає від урядів застосування до іноземних виробників послуг режиму, як мінімум не менш сприятливого, ніж наданий націо - нальним компаніям.

У своїх переговорах про вступ у СОТ країни повинні дотримува­тись таких стратегій:

-     обіцяти лібералізацію, мінімально необхідну для вступу.

Підтримуючи суттєвий рівень протекціонізму, ці країни залиша­ють певний простір для переговорів. Базуючись на принципах взаєм­ності, вони можуть використовувати цей простір для поліпшення дос­тупу до ринків членів СОТ у майбутніх раундах переговорів. Але існу­ють значні ризики цієї стратегії: окремі країни, зокрема малі, з пере­хідною економікою, мають невеликий потенціал у переговорах про доступ до ринків, отже, вигоди, які вони можуть отримати за допомо­гою даної стратегії незначні. У той же час, виключаючи переваги ре­жиму вільної торгівлі, підтримуючи відносно високі тарифи і протек­ціонізм у сфері послуг, вони накладають додаткові витрати на власні економіки;

-      обмежити тарифи рівнями, вищими ніж ті, які застосовуються на даний час, підтримувати відносно вільну торгівлю в сфері послуг, але без офіційних угод про обмеження (ці дві політики можливі за пра­вилами СОТ).

При даному підході країни ризикують тим, що внутрішні інтереси впливатимуть на посилення протекціонізму;

-      обмежити тарифи на мінімально можливому рівні і погодитись з режимом вільної торгівлі в сфері послуг.

Прийняття режиму вільної торгівлі шляхом приєднання до офіцій­них угод СОТ полегшить вступ країни до організації, забезпечить уря­дам політичне прикриття від внутрішніх протекціоністських інтересів, інвестори - як внутрішні, так і зовнішні - матимуть більшу довіру до стабільності торгового режиму.

У травні 1998 року відбулась друга міністерська Конференція СОТ, яка є вищим органом. Ділова частина Конференції була присвячена аналізу виконання раніше укладених угод і розробці програми роботи над новими угодами.

За час, що пройшов після Сінгапурської конференції СОТ (грудень 1996 р.), у межах СОТ було укладено три угоди: про лібералізацію торгівлі глобальними телекомунікаційними послугами (її підписали 69 країн), про відміну до 2000 року імпортних мит на продукцію інформа­ційних технологій (43 країн), про відкриття ринку фінансових послуг для іноземної конкуренції (102 країни). Ці угоди охоплюють міжнародні торгові операції, щорічно перевищуючи 1 трлн дол.

Країни, що розвиваються, вважають за необхідне сконцентрувати­ся на аналізі виконання діючих угод. Ці країни незадоволені формаль­ним підходом промислово розвинутих країн до виконання досягнутих домовленостей про розширення доступу іноземних товарів до своїх ринків.

Країни, що розвиваються вважають, що експорт продукції сільськогосподарської, риболовецької, легкої, електронної промисло­вості в західні країни продовжує зустрічатися там із серйозними труд­нощами. До таких перешкод відносяться: субсидії національним ви­робникам сільськогосподарської продукції, тарифні і нетарифні бар’­єри, антидемпінгові заходи. Не виключено, що нові експортери вима­гатимуть від СОТ перегляду самої концепції антидемпінгових заходів. У свою чергу промислово розвинуті країни хочуть включити до поряд­ку денного переговорів питання торгівлі й інвестицій, торгівлі і пол­ітики в забезпеченні конкуренції, прозорості в урядових закупках. Рада СОТ з торгівлі товарами розглядає можливості подальшого полегшен­ня торгівлі за рахунок спрощення митних процедур.

Україна також прагне стати повноправним членом цієї авторитет­ної міжнародної організації.

 

« Содержание


 ...  27  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я