2. Короткострокові операції включають міжнародні кредити терміном до 1 року, поточні рахунки національних банків в іноземних банках, переміщення грошового капіталу між банками.
Незважаючи на вдосконалення методики збору та обробки статистичних показників платіжного балансу, похибки залишаються значними, тому виділено статтю “помилки і пропуски”, в яку включаються ці статистичні похибки і невраховані операції.
Найважче піддається обліку рух короткострокового грошового капіталу, особливо в кризові періоди. Тому стаття “помилки і пропуски” відноситься до розділу платіжного балансу, що відображає рух капіталів і кредитів; їх показники різко зростають при кризових ситуаціях.
Заключні статті платіжного балансу відображають операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні організації, в результаті чого відбуваються зміни у величинах і складі централізованих офіційних золотовалютних резервів.
Класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ
A. Поточні операції
Товари.
Послуги.
Доходи від інвестицій.
Інші послуги і доходи.
Приватні й односторонні перекази.
Офіційні односторонні перекази.
Підсумок А. Баланс поточних операцій.
B. Прямі інвестиції й інший довгостроковий капітал.
Прямі інвестиції.
Портфельні інвестиції.
Інший довгостроковий капітал.
Підсумок: А +В відповідає концепції базисного балансу СПІА.
C. Короткостроковий капітал.
І). Помилки і пропуски.
Підсумок: А+В+С+ І) відповідає концепції ліквідності в СПІА.
Е. Компенсуючі статті.
Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СДР (СПЗ).
і7. Надзвичайне фінансування.
О. Зобов’язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів.
Підсумок: А+В+С+ /)+Г+ /’+ Є відповідає концепції офіційних розрахунків у СПІА.
Н. Підсумкова зміна резервів.
СДР (СПЗ).
Резервна позиція в МВФ.
Інші вимоги.
Кредити МВФ.
Фактори впливу на платіжний баланс. У платіжному балансі відображаються: структурні диспропорції економіки, які визначають різноманітні можливості експорту та потреби імпорту товарів, капіталів і по - слуг; кон’юнктурні фактори (ступінь міжнародної конкуренції, інфляції, зміни валютного курсу та ін.); зміни у співвідношенні ринкового і державного регулювання економіки.
На стан платіжного балансу впливають такі фактори:
1. Нерівномірність економічного та політичного розвитку країни, міжнародна конкуренція.
2. Циклічні коливання економіки.
3. Зростання закордонних державних видатків.
4. Мілітаризація економіки і військові видатки.
5. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.
6. Зміни в міжнародній торгівлі.
7. Валютно-фінансові.
8. Інфляція.
9. Надзвичайні обставини - неврожаї, стихійні лиха, катастрофи і т.д.
Регулювання платіжного балансу. Відомо, що держава регулює платіжний баланс країни і спирається на теорії платіжного балансу. Ці теорії пройшли довгий шлях. Класична теорія автоматичної рівноваги шотландця Д. Юма (1711-1776 рр.) панувала в XIX і на початку XX століть в умовах золотого стандарту і відійшла в минуле разом з ним. Але в останні два десятиліття інтерес до цієї теорії зріс. В умовах плаваючих курсів автоматичним регулятором частково стає плаваючий обмінний курс національної валюти, який падає при погіршенні стану платіжного балансу і зростає при його покращенні, що автоматично призводить до змін у багатьох поточних операціях.
Пізніше сформувався неокласичний еластиційний підхід, розроблений А. Лернером, Л. Мецлером, в якому серцевиною платіжного балансу є зовнішня торгівля, а сальдо торгового балансу визначається, перш за все, відношенням рівня цін на експортовані товари (Ре) до рівня цін на імпортовані товари (Рі), що помножене на валютний курс (г) стосовно валютного курсу (г), тобто:
» следующая страница »
1 ... 28 29 30 31 32 3334 35 36 37 38 ... 169