За короткий термін була створена національна банківська система з достатньою кількістю комерційних банків.
5. Створення нової банківської системи. Перехід від однорівневої до дворівневої банківської системи почався в СРСР ще у 80—ті рр. і в країнах спостерігалось швидке зростання кількості комерційних банківських установ. В середині 90—х років у кожній країні налічувалось декілька десятків банківських установ (в Україні — близько 150, в Азербайджані — більше 200). В подальшому більшість банків збанкрутували. Для країн Балтії характерна більш розвинена банківська система, ніж в країнах СНД, де спостерігаються неефективна діяльність центральних банків та неякісні банківські послуги.
6. Формування ринкового механізму регулювання зовнішньої торгівлі здійснювалось в умовах різкої різниці внутрішніх цін і світових, відсутності інфраструктурних відносин та зовнішньоторговельних кадрів. На першому етапі (1992—1993 рр.) обмежувався не тільки імпорт, але й експорт. З середини 90—х рр. відбувається зростання імпортного мита.
7. Реформування валютної сфери. Це є найважливіша складова системних реформ. Першим завданням реформи є введення оберненості валют. Для цього застосовується скасування обмежень для нерезидентів за поточними рахунками, лібералізація переходу за кордон прибутків від іноземних капіталовкладників (для припливу іноземних інвестицій). В країнах СНД застосовується обмеження на внутрішню оборотність валют (вільна купівля—продаж валют для резидентів), що зумовлює появу «чорного ринку». Також залишається вимога продажу валютної виручки від 100 % до 20 % (в різних країнах). Висока оборотність валют поточним операціям спостерігається в Росії, Киргизії, Казахстані, Україні, найбільше в Туркменії, Кавказьких республіках, Білорусі. Валютний режим Литви, Латвії знаходиться на рівні Росії. В Естонії майже всі обмеження по руху капіталів, рівень лібералізації по іноземних валютних операціях приблизно такий, як в країнах Західної Європи. Більшість країн СНД встановлюють плаваючий валютний курс з періодичним регулюванням Центрального банку. Країни Балтії встановлюють фіксований валютний курс з прив’язкою до іноземних валют (Естонія — євро, Латвія — американський долар, Литва — СДР).
Після розпаду Радянського Союзу відбулися зміни і в зовнішньоекономічній сфері. У цій сфері характерним є коливання обсягів товарообігу й зміна головних напрямків товаропотоків. Відбувається зменшення товарообігу між країнами Балтії та СНД і збільшення товарообігу між такими країнами: країни Балтії — Скандинавські країни; Україна — країни Західної Європи, Польща; Закавказзя — Туреччина, Європа; країни Центральної Азії — Китай, Південна Корея, Японія, Іран, Туреччина.
Дефіцит торговельного балансу мають: Вірменія, Україна, Грузія, Киргизія.
Найбільш активно іноземний капітал залучають такі країни: Росія, Казахстан, Азербайджан, Туркменія, Узбекистан, Киргизстан, країни Балтії (особливо Естонія), Вірменія. Традиційними інвесторами виступають: США, Західна Європа, Японія. Південна Корея, Китай, Туреччина вкладають свої кошти в економіку країн Центральної Азії та Закавказзя.
За часи пострадянського існування в країнах СНД та Балтії скоротилися обсяги ВВП (порівняно з радянськими часами). Відбулося згортання виробництва, капітального обладнання, товарів народного вжитку, легкої промисловості. Особливо гостро криза вразила АПК (це не стосується Вірменії та Естонії, де успішно впроваджені фермерські господарства).
За початковими результатами системних перетворень у 1994 році помітилась стабілізація у країнах Балтії, а вже у 1996 році почався поступальний розвиток економіки. Цьому сприяли великі іноземні інвестиції (тільки в економіку Естонії — більше 1,2 млрд. доларів США) та те, що перетворення в країнах почалися ще у 1990 році. Що ж стосується
» следующая страница »
1 ... 42 43 44 45 46 4748 49 50 51 52 ... 215