Міжнародна економіка

У спадок від СРСР в структурі економіки переважають галузі важ­кої промисловості, ВПК, паливно — сировинна орієнтація виробниц­тва.

Після розпаду Радянського Союзу для переходу до ринкового ме­ханізму функціонування економіки у всіх країнах колишнього СРСР були проведені системні реформи. За методами проведення реформ та за інтенсивністю країни можна поділити на 3 групи: радикальні (країни, що застосували «шокову терапію») — країни Балтії (особливо Естонія), Киргизія, Казахстан, Росія і консервативні (які обрали обе­режні способи переходу до ринкової економіки) — Узбекистан, Турк­менія, Білорусь і проміжні (входять усі інші країни).

Основними складовими системних реформ були:

•         лібералізація цін;

•         організація приватизаційного процесу;

•         створення нових податкової та бюджетної систем;

•         реформування грошово-кредитної сфери;

•         створення нової банківської системи;

•                     формування ринкового механізму регулювання зовнішньої торгівлі;

•         реформування валютної сфери.

Розглянемо кожну складову окремо.

1.    Лібералізація цін. Це є початковий момент системних реформ. У1995 — 1997рр. лібералізація охопила 70-90 % товарообігу. Контроль за цінами зберігся на продукцію та послуги державних монополій, а також у багатьох країнах зберігся контроль за цінами на стратегічні товари (країни Центральної Азії — бавовна, зерно).

2.    Приватизація. Для всіх країн колишнього СРСР є характерним проведення приватизації у декілька етапів:

1)   початковий етап — «мала приватизація»;

2)    «ваучерна приватизація»;

3)   «комерційна приватизація» (купівля державної власності на аук­ціонах).

Останній етап продовжує діяти і зараз. В країнах Балтії діють нор­ми реституції (повернення власності її колишнім власникам).

Для Казахстану головною формою приватизації великих підприємств є передання їх в трастове управління іноземним компа­ніям з наступним правом купівлі за низькими цінами та за певними вимогами.

Типовими проблемами, що характерні для всіх країн є:

•         розшарування суспільства;

•         недостатня ефективність приватизації підприємств.

3.     Створення нової податкової та бюджетної системи. Податкові ре­форми у країнах є схожими за основними видами податків (ПДВ, по­даток на прибуток, прибутковий податок, імпортне мито) та за част­кою податків у прибутках бюджету (> 80 % доходів).

Для всіх країн є характерними:

•         перевага непрямих податків над прямими ;

•         ухилення від податків;

•         великий податковий тягар на підприємствах;

•         збільшення сектора тіньової економіки.

Для Вірменії та Таджикистану є характерною, значна частка іно­земного фінансування для покриття бюджетного дефіциту.

У бюджетній політиці деяких держав спостерігається зменшення військових витрат та збільшення соціальних витрат (крім країн Балтії, де іде різке скорочення житлово-комунальних субсидій для населення).

4.    Реформування грошово-кредитної сфери. Після набуття суверені­тету всі колишні республіки Радянського Союзу ввели свої власні ва­люти (останньою це зробила Україна у 1996 році). Для фінансування дефіцитів бюджету держави у 1992—1994 роках активно залучали кре­дити як всередині країни, так і за її межами (в основному в міжнарод­них фінансових організаціях): Вірменія та Таджикистан. Також для реформування економіки внутрішні та зовнішні кредити залучали: Україна, Киргизія, Грузія, Узбекистан, Казахстан. Країни Балтії у 1996— 1997 рр. припинили залучати кошти МВФ та переорієнтовувались на міжнародні ринки приватного капіталу. Активну участь у реформуванні грошово-кредитної сфери колишніх республік СРСР брали іноземні банки і держави.

 

« Содержание


 ...  46  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я