Міжнародна економіка

•        транснаціональні та інші фінансові установи;

Позичальниками і кредиторами виступають:

•        державні установи;

•        міжнародні організації;

•        центральні банки країн;

•        приватні господарські суб’єкти;

•        страхові компанії;

•        фонди, що мають можливість акумулювати кошти.

Інституціональна структура світового ринку також постійно удос­коналюється і розвивається, і їй притаманні такі тенденції:

•                    постійне підвищення ролі потужних міжнародних фінансових організацій;

•                    постійне підвищення ролі держав як у регулюванні, так і в без­посередній участі в експорті капіталу;

•        зменшення ролі банків.

Особливий інтерес являє собою географічна структура світового ринку позичкового капіталу. Її характеристика відображає рух капіта­лу між країнами і регіонами, інтеграційними угрупованнями. Цей рух капіталу переважно здійснюється через міжнародні фінансові центри.

Міжнародні фінансові центри мають довгий історичний розвиток. Початком формування таких центрів вважався бурхливий розвиток економіки у світі, що був започаткований розвитком капіталістичних виробничих відносин.

Передумовами формування міжнародних фінансових центрів вва­жаються:

•        вигідне географічне розташування;

•        високий економічний потенціал і розвиток країни;

•         наявність розвинутого національного ринку капіталів;

•                    висока активність країни (міста) у міжнародних економічних відносинах;

•                    політична стабільність і незалежність країни від зовнішньо-еко­номічних факторів;

•                    стабільне і стандартизоване законодавство ліберального спря­мування.

Основна частина міжнародних кредитних операцій відбувається в міжнародних фінансових центрах. Провідними світовими центрами є Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Париж, Люксембург. Значно підвищили свій вплив на міжнародний рух капіталу Гонконг, Сінгапур, Цюрих, Франкфурт-на-Майні. З’явилися і нові фінансові центри, такі як Бах­рейн, Панама. Усі без винятку центри діють скориговано і виступа­ють як частка єдиного світового ринку капіталів.

Основні тенденції, що притаманні географічній структурі:

1.    Збільшення масштабів ввозу капіталу в країни, що мають мож­ливість втілення в економічне життя нових високих технологій.

2.     Збільшення обсягу руху приватного капіталу, що відбувається поміж розвинутими країнами.

3.     Збільшення обсягів взаємокредитування в країнах, що входять до інтеграційних угруповань.

4.     Зниження на ринку капіталу в частці країн, що розвиваються.

До валютного елемента в структурі світового ринку позичкового

капіталу належать:

•         міжнародні ринки;

•         європейський ринок;

•         національні ринки.

Міжнародний ринок як сукупність національних валютних ринків. В своїх відносинах використовує як національні валюти, що вільно конвертуються, а також євро і спеціальні права запозичення (СПЗ).

Національні ринки проводять операції виключно з національною валютою.

Євроринок включає грошові засоби в валютах, які функціонують як позичковий капітал за межами країн походження. Операції на євро- валютному ринку проводяться в євровалютах.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 138 139 140 141 142 143144 145 146 147 148  ... 215