Міжнародна економіка

Відповідно до поглядів А. Смітта:

•                     урядам не потрібно втручатись у зовнішню торгівлю: вони ма­ють підтримувати режим відкритих ринків та свободи торгівлі;

•                     нації, так само як і приватні особи, повинні спеціалізуватися на виробництві тих товарів, у виробництві яких у них є перева­ги, та торгувати ними в обмін на товари, переваги у виробництві яких мають інші нації;

•                     зовнішня торгівля стимулює розвиток продуктивності праці розширенням ринку за межі національних кордонів;

•                    експорт є позитивним чинником для економіки, тому що за­безпечує збут надлишку продуктів, які не можуть бути продані на внутрішньому ринку;

•                    субсидії на експорт є податком на населення та призводять до підвищення внутрішніх цін і тому мають бути скасовані.

Концепція абсолютних переваг домінувала аж до початку XIX століття, доки не з’явилася інша думка, насамперед теорія по­рівняльних переваг Девіда Рікардо (1772—1823 рр.).

У 1817р. Девід Рікардо опублікував свою працю “Принципи полі­тичної економії та оподаткування”, де обґрунтував теорію порівняль­них переваг, яка й до теперішнього часу залишається однією з най­важливіших та незаперечних теорій економіки.

Він показав, що абсолютні переваги є частковим випадком загаль­ного правила.

Теорія порівняльних переваг базується на тих припущеннях, що така теорія є, але вона використовує додаткову категорію альтернатив­них витрат. На думку Д. Рікардо, альтернативні витрати — це порівнян­ня цін одиниць товарів на внутрішньому ринку, виражених через кількість робочого часу, витраченого на їх виробництво.

З поняття альтернативних витрат випливає альтернативна ціна, як робочий час, потрібний для вироблення одиниці одного товару, вира­жений через робочий час, необхідний для виготовлення одиниці іншо­го товару. Згідно з законом порівняльних переваг навіть якщо економіка однієї країни менш ефективна за економіку іншої у виробництві обох товарів, то все одно існує основа для взаємовигідної торгівлі. Перша країна повинна спеціалізуватися на виробництві та експорті тих то­варів, виробництво яких менш неефективне, тобто таких, які мають порівняльні переваги; а також імпортувати ті товари, виробництво яких найефективніше, тобто таких, при виробництві яких країна має деякі недоліки.

Наступною моделлю, яка пояснює детермінанти порівняльних переваг, тобто висвітлює причини існування різниці відносних цін на товари між двома країнами, є модель Хекшера—Оліна. Ця модель та­кож досліджує вплив міжнародної торгівлі на дохідність факторів у двох країнах. Основною причиною існування порівняльних переваг вва­жається наділення певної країни факторами виробництва. Такий підхід пояснюється кількома причинами . По-перше, незважаючи на дебати між економістами, що постійно тривають, різниця між наділенням факторами є дуже важливим поясненням. По-друге, такий підхід по-

в’язує міжнародну торгівлю з національною алокацією ресурсів та роз­поділом доходів. Нам надається можливість дослідити взаємозв’язок між міжнародною торгівлею та міжнародним рухом капіталу. Нарешті, підхід Хекшера й Оліна є достатньо загальним для того, щоб включати в себе багато інших пояснень.

Взагалі теорія стверджує, що країна буде експортувати ті товари, виробництво яких потребує більшою мірою факторів виробництва, які є у достатній кількості в країні за меншими цінами, та імпортувати такі товари, при виробництві яких більшою мірою використовуються фак­тори, на які ця країна є бідною і які наявні за більш високими цінами. Тобто країна, багата на працю, буде експортувати працемісткі товари та імпортувати капіталомісткі.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 105 106 107 108 109 110111 112 113 114 115  ... 215