Менеджмент підприємства

-             стратегічне планування, що має характер загальної орієнта­ції і визначення рамкових умов. Положення, на яких воно базується, повинні суворо дотримуватися, тому що за допомогою їх оцінюють­ся зміни, які можуть мати місце в дійсності;

-             використання сценаріїв в плануванні. За оптимістичним ва­ріантом робиться спроба визначити максимально сприятливий, а за песимістичним - найбільш несприятливий хід майбутніх подій. Та­кий підхід повністю охоплює можливі результати. Як правило, буває достатнім розробити один із двох варіантів як бази рамкового пла­нування;

-            розробка системи ранішнього попередження.

2.5.    Системний підхід

Менеджери, особливо вищого рівня, повинні бачити перспекти­ву для організації в цілому і для зв'язків організації з зовнішнім се­редовищем. Менеджери мають знати не просто свою власну роботу, але і те, як їх власна робота і робота інших членів організації впли­ває на цілі, які організація прагне досягти. Вони повинні приймати до уваги вплив зовнішнього середовища на організацію, і навпаки. Використання теорії систем до управління полегшило керівникам завдання побачити організацію в єдності складових її частин, які ті­сно переплітаються із зовнішнім світом. Вона також допомагає інте­грувати внески всіх інших шкіл управління.

Система - це деяка цілісність, що складається із взаємозалеж­них частин, кожна з яких вносить свій внесок в характеристики ці­лого. Системи бувають закритими і відкритими. Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії відносно не залежні від оточуючого середовища (наприклад, годинник).

Відкрита система характеризується взаємодією із зовнішнім се­редовищем. Всі організації - відкриті системи. Виживання будь-якої організації залежить від зовнішнього світу. На рисунку 2.5. предста­влене спрощене уявлення про організацію, як відкриту систему.

Рисунок 2.5. Організація, як відкрита система

Внутрішнє середовище організації, як системи, складається з п’яти елементів: структури, задач, технології, людей та цілей. Зов­нішнє середовище, якщо і його розглядати як систему, складається із підсистем прямого (постачальник, споживачі, конкуренти, незалежні профсоюзи, закони та державні органи) та непрямого (міжнародні події, науково-технічний прогрес, політичні та соціально-культурні фактори) впливу.

Модель взаємодії внутрішнього та зовнішнього середовища ор­ганізації представлена на рис. 2.6. Зовнішнє середовище само по со­бі є дуже складною системою, яка характеризується чотирма основ­ними показниками:

1)       взаємодією факторів, або рівнем сили, з якою один фактор діє на інші фактори;

2)      складність, під якою розуміють кількість факторів, на які організація повинна реагувати, а також рівень варіативності кожного фактора;

3)      рухомістю - швидкістю, з якою відбуваються зміни в оточенні організації;

4)      невизначеністю, що є функцією кількості інформації, якою володіє організація (або фізична особа) з приводу конкретного фактора, а також функцією впевненості в цій інформації.

Рисунок 2.6. Модель впливу непередбачених обставин на організацію:

1 - зовнішня межа організації; 2 - зовнішнє середовище

Системний підхід до управління операціями (виробництвом)

Операційна функція об'єднує в собі ті дії, в результаті яких виробляються товари та послуги, що поставляються організацією в зовнішнє середовище. Функцію операцій мають всі організації, інакше вони просто не можуть існувати. Терміни "операції" і "виробництво" ідентичні. Однак під виробництвом в основному розуміють випуск товарів і переробку сировини. Термін "операції" ширше, він включає не тільки виробництво товарів, але й надання послуг (І).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 43 44 45 46 47 4849 50 51 52 53  ... 256