Менеджмент підприємства

9)      Ланцюг командування (ієрархія). Це ряд осіб, які займають керівні посади, починаючи від особи, яка займає найвище положен­ня в цьому ланцюзі. Було б помилкою відмовлятися від ієрархічної системи без певної необхідності в цьому, але було б ще більшою помилкою підтримувати цю ієрархію, коли вона наносить шкоду бізнесу.

10)        Порядок. Місце - для всього і все на своєму місці.

11)         Справедливість. Справедливість - це поєднання доброти і правосуддя.

12)          Стабільність робочого місця для персоналу. Висока плин­ність кадрів знижує ефективність організації. Посередній керівник, який тримається за місце, безумовно має перевагу над видатним, талановитим менеджером, який не тримається за своє місце і швидко залишить організацію.

13)           Ініціатива. Ініціатива означає розробку плану і забезпе­чення його успішної реалізації. Це додає організації сили і енергії.

14)          Корпоративний дух. Спілка ;- це сила, а вона є результа­том гармонії персоналу.

Школи наукового управління і класичного підходу виникли задо­вго до появи практичних результатів таких наук, як психологія, фізіо­логія, соціологія. Тому, незважаючи на те, що автори наукового упра­вління і класичного підходу визнавали значення людського фактора, їх інтереси обмежувались такими аспектами, як справедлива заробітна плата, економічне стимулювання і встановлення формальних функціо­нальних відношень. Рух за людські відносини виник у відповідь на неспроможність повністю усвідомити людський фактор як основний елемент ефективності організації. Оскільки він виник як реакція на не­доліки класичного напрямку менеджменту, школу людських відношень іноді називають некласичною школою. До найбільш відомих авторитетів у розвитку людських відношень в управлінні можна віднести М. Фол- летт та Е. Мейо. Саме Фоллетт вперше визначила менеджмент як "за­безпечення виконання роботи з допомогою інших осіб". Мейо, який поділяв основні ідеї Тейлора і Гільберта про раціоналізацію робочих рухів і стимулювання, спочатку займався вивченням проблеми про­дуктивності праці. В 1927 році його запросили в Хотори на завод "Western Elektrik", де працювало 29 тисяч чоловік і велись експери­менти з вдосконалення робочих місць. Справа полягала в тому, що дослідники, в основному інженери, не могли пояснити, чому покра­щення або погіршення умов праці не кореспондентувало з рівнем її продуктивності. Так, регулюючи освітлення, дослідники фіксували приріст продуктивності праці там, де вони очікували його падіння, і навпаки. Психологічні пояснення цим явищам дав Е. Мейо. Він про­вів серію експериментів. В одному з них приймали участь шість жі­нок, що збирали реле. Вони працювали в окремому приміщенні, тому там забезпечувались умови "чистого" спостереження: змінювались освітлення, колір приміщення та обладнання, відпрацьовувався ре­жим праці та відпочинку, здійснювались індивідуальна та групова оплати праці тощо. Було помічено, що кожне із ретельно підготовле­них нововведень забезпечувало приріст продуктивності праці. Потім дослідну групу переводили в звичайні умови, де не використовували ніякого стимулювання. Однак і в цьому випадку продуктивність праці досягала найвищого рівня. На основі спостережень за цією і подібни­ми групами, що велися впродовж двох з половиною років Е. Мейо зробив висновок, що продуктивність праці і якість продукції залежать не від умов праці, не від фізіологічного стану робітника і не від сис­теми оплати його праці, а від соціальних та психологічних факторів. Якщо робітники експериментальних груп усвідомлювали, що вони є предметом уваги з боку керівництва і своїх безпосередніх начальни­ків, то вони співчутливо реагували на намір керівництва підвищити продуктивність праці. Крім того, було встановлено, що при взаємодії робітників виникали сили, що перевищували часто зусилля керівника. Іноді робітники реагували набагато сильніше на тиск з боку колег, ніж на бажання керівництва і на матеріальні стимули. Більш пізні до­слідження, що були проведені Абрахамом Масловим та іншими пси­хологами, допомогли зрозуміти причини цього явища. Мотивами вчинків людей, прийшов до висновку Маслов, є, в основному, не економічні сили, як вважали прихильники і послідовники школи нау­кового управління, а різноманітні потреби, які можуть бути лише част­ково задоволені за допомогою грошей.

 

« Содержание


 ...  45  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я