Установчий договір акціонерного товариства укладається між його засновниками з метою створення товариства і після державної реєстрації товариства є виконаним. Після державної реєстрації акціонерного товариства будь-які зміни і доповнення повинні вноситися лише в його статут за рішенням загальних зборів акціонерів. Установчий договір як установчий документ залишається при цьому без змін.
Доцільним було б впровадження аналогічного підходу і до установчих договорів інших статутних товариств — товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю.
Статут — це корпоративний нормативний акт, що затверджується одноголосне або більшістю учасників господарського товариства і регулює питання створення, діяльності і припинення товариства. Набирає сили з моменту державної реєстрації господарського товариства.
Статут не має ознак цивільно-правового договору, оскільки він може затверджуватися або змінюватися відповідно до волі, вираженої більшістю учасників товариства (акціонерів) шляхом голосування на загальних зборах, а не кожним із них. Інакше кажучи, його норми приймаються не одноголосне, як у договірних відносинах, а більшістю — корпоративне.
Статут акціонерного товариства або зміни до нього затверджуються рішенням 3/4 голосів осіб, що беруть участь в установчих або загальних зборах і мають право голосу (враховуючи, що збори є правомочними при наявності кворуму, тобто присутності осіб, що мають більше 60 % від загальної кількості голосів, статут фактично може бути прийнятий або змінений акціонерами, що володіють лише 45 % від загальної кількості голосів у товаристві). На момент створення інших статутних товариств їх статут затверджується одноголосне, але рішення про внесення змін до цього документа, включаючи можливість його викладення у новій редакції, приймається вже корпоративне. Такий підхід було запроваджено Законом “Про внесення змін до Закону України “Про господарські товариства” від 7.03.2002 р. Рішення про зміну статуту товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства (нова редакція ч. 2 ст. 59 Закону “Про господарські товариства”).
Положення, які учасники включають в установчі документи, підрозділяються за своїм характером на обов’язкові і факультативні. Перелік відомостей, що обов’язково повинні відбиватися в установчих документах закріплений у ч. 2 ст. 4 Закону “Про господарські товариства”, а також у статтях 37, 51, 65, 67, 76 цього ж Закону (стосовно до окремих видів господарських товариств) [186].
Установчі документи повинні містити відомості:
• про вид товариства,
• предмет і цілі його діяльності,
• склад засновників та учасників,
• найменування та місцезнаходження,
• розмір та порядок утворення статутного фонду,
• порядок розподілу прибутків та збитків,
• склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів,
• порядок внесення змін до установчих документів,
• порядок ліквідації і реорганізації товариства [84, с. 65 — 81].
Законом не визначено, які питання повинні регулюватися установчим договором, а які — статутом товариства. Це винесено на розсуд самих учасників господарського товариства. На практиці може виникнути ситуація, коли положення статуту не збігаються з положеннями установчого договору. Пріоритет як для учасників товариств, так і для третіх осіб у такій ситуації повинні мати положення статуту товариства.
При визначенні змісту установчих документів учасники повинні пам’ятати про встановлену законодавством складну процедуру внесення в них змін, включаючи необхідність їх державної реєстрації і можливість врегулювати ряд питань не в установчих документах, а в інших корпоративних нормативних актах (положеннях, рішеннях та ін.). Необхідно уникати надмірної деталізації положень установчих документів.
» следующая страница »
1 ... 195 196 197 198 199 200201 202 203 204 205 ... 445