Аналіз показує, що в реальній дійсності немає організацій, що будували б свою діяльність у повній відповідності з якою-небудь однією моделлю. Найчастіше в них спостерігається процес еволюційного переходу від одних пріоритетів до інших, наприклад, від моделі закритого типу з орієнтацією на оптимальне використання ресурсів до моделі, що представляє собою відкриту систему, результати діяльності якої визначаються за системним ефектом. У такому випадку організація буде оцінювати ефективність за критеріями, які рекомендовані обома моделями. У діяльності багатьох організацій (особливо великих) можна відзначити наявність елементів усіх чотирьох базисних концепцій, кожна з яких використовується там і в тій мірі, де і наскільки це диктується ситуаційними умовами, що враховують вплив сукупності зовнішніх і внутрішніх факторів.
7.4. Поведінкові та адміністративні моделі організації
Розроблювачем теоретичних основ концепції управління працею робітників є Ф.У. Тейлор. При її створенні він виходив із припущення про те, що економічна ефективність господарської діяльності підприємства визначається, насамперед, рівнем продуктивності індивідуальної праці працівників, зайнятих безпосередньо у виробництві матеріальних цінностей (звідси і характеристика її як “поведінкової моделі організації”). А тому шлях до економічної досконалості підприємництва, на його думку, буде лежати в площині належним чином організованого управління цією працею, що повинне спиратися на стандартизацію “знарядь, умові і методів праці”. При цій умові “керівники виробництва виявляться в стані самі вирішувати, який обсяг роботи може і має бути виконаний протягом будь-якого відрізка робочого часу”. Завдяки чому значно підвищується їхня роль “у доборі й організації підготовки робітників, а також у системі контролю за їхньою працею”. Після здійснення комплексу організаційних заходів щодо повсюдної інвентаризації і стандартизації норм праці, а для “будь-якої професії має бути передбачений нормативний час виконання робочого завдання”, менеджери одержують можливість застосовувати систему управління індивідуальною працею, що припускає:
• підбір робітників за визначеними критеріями і їхнє навчання та тренування раціональним методам ведення роботи, які забезпечують найвищу продуктивність праці;
• рівномірний розподіл праці між виконавцями шляхом встановлення індивідуальних трудових завдань;
• широке використання в праці робітників системи раціональних трудових процесів, спроектованих з урахуванням правил економії рухів і вимог технології;
• оплату праці в суворій відповідності з обсягами виконаної роботи.
Найважливішою відмітною ознакою системи управління індивідуальною
працею робітників, за Тейлором є виражена її орієнтація на “робінзоналіза- цію” трудової поведінки виконавців. Тобто навмисне прагнення розглядати індивідів, що працють з завданнями як суб’єктів, ізольованих від свого виробничого і соціального оточення, тому що останнє, на думку автора робить в цілому негативний вплив на величину індивідуального виробітку. Він говорить, що в тих випадках, коли робітники об’єднані в артілі, то кожен з них окремо стає набагато менш продуктивним, ніж тоді, коли стимулюється його особисте самолюбство. При роботі великими артілями індивідуальна продуктивність кожної окремої людини неминуче падає до рівня самого гіршого робітника у всій артілі і навіть нижче цього рівня. Як вважав Тейлор, це обумовлено тим, що в неоднорідних за своєю психологічною природою соціальних групах виникає “колективний тиск” на енергійних робітників, під впливом якого ті вимушені “працювати з прохолодою”, тобто йдуть на свідоме обмеження індивідуального виробітку. А навмисна “робінзоналізація” праці, на думку Тейлора повинна сприяти підвищенню рівня психологічної захищеності прогресивно налаштованих робітників від негативного впливу своїх несумлінних колег і відповідно створювати умови для росту продуктивності праці. І хоча в цьому випадку Ф.У. Тейлор, швидше за все, помилявся (пізніше психологами і соціологами були запропоновані інші більш дієві засоби для лікування хвороби, іменованої “рестрикціонізмом”, яка за твердженням соціолога А.І. Кравченко, “перетворювалася в соціальну хворобу промислового суспільства”), однак у цілому його внесок у розвиток теорії організації, в удосконалення методів управління підприємствами важко переоцінити. Розроблена ним концепція управління індивідуальною працею виробничих робітників нітрохи не втратила своєї актуальності з часом. Вона і сьогодні широко використовується в організації праці робітників масових професій на найсучасніших підприємствах, тому що дозволяє:
» следующая страница »
1 ... 164 165 166 167 168 169170 171 172 173 174 ... 445