Як і в механістичній моделі, керуюча система тут також орієнтована на аналіз внутрішніх факторів і умов функціонування організації. Таким чином, обидві моделі можуть розглядатися як “закриті”, тобто такі, які не враховують вплив на ефективність факторів зовнішнього середовища. У літературі справедливо відзначають, що теоретиків управління перших 60 років нашого століття не хвилювали проблеми ділового середовища, конкуренції, збуту і всього іншого, що має зовнішній для організації характер. Вони дотримувалися погляду на світ з погляду “замкнутої системи”. Мабуть, саме ці обмеження привели до необхідності розробки нових моделей організацій, для яких характерна їхня “відкритість”, тобто врахування того, що внутрішня динаміка організації формується під впливом зовнішніх подій.
Третя модель.
У цій моделі підприємство представляється у виді складної ієрархічної системи, яка тісно взаємодіє з оточенням. Її основу складає загальна теорія систем (основний внесок за кордоном був зроблений А. Чандлером, П. Лоуренсом, Дж. Поршем. В країнах СНД ці проблеми досліджувалися І.В. Блаубер- гом, Е.Г. Юдіним, В.В.Дружиніним, В.Н. Садовським, В.Г. Афанасьєвим і багатьма іншими вченими, що розробляли їх за різними напрямками). Її головна ідея полягає у визнанні взаємозв’язків і взаємозалежностей елементів, підсистем і всієї системи в цілому з зовнішнім середовищем. Відповідно до цих теоретичних положень організація розглядається в єдності її складових частин, що нерозривно зв’язані з зовнішнім світом.
Четверта модель.
Ця модель представляє підприємства як громадські організації, у діяльності яких зацікавлені різні групи як усередині, так і поза їхніми межами. Взаємозв’язок підприємств полягає в тому, що вони для колективного, заснованого на поділі праці, виробництва товарів і послуг використовують ресурси, надані постачальниками, інтереси яких у свою чергу задовольняються продукцією підприємств. Таким чином, цілі підприємств трактуються не стільки в плані виробництва і збуту яких-небудь продуктів і одержання прибутку, скільки з позицій задоволення різних запитів зв’язаних з ними груп: споживачів, постачальників, конкурентів, інвесторів, суспільства в цілому. Основу цієї моделі (вона формується з 80-х років) складає теоретична концепція зацікавлених груп, відповідно до якої організації повинні брати до уваги різні інтереси партнерів, коло яких може бути досить широким. За основу, що враховує їхні інтереси, приймається перевищення вартості послуг, що надаються організацією, у порівнянні з її ресурсними витратами. Такий підхід практично означає прийняття за основу стратегії обмеженої оптимізації, при якій досягнення якої-небудь однієї мети організації лімітується вимогою виконувати й інші цілі на прийнятному рівні. Це приводить до необхідності дотримання продовженого балансу між такими різними за значенням цілями, як, наприклад, обсяг продажів, прибуток, доходи, інтереси персоналу і місцевих органів влади, захист навколишнього середовища і т.ін.
Суспільне значення підприємства підсилює роль і вплив на його роботу соціальних норм і цінностей, культурних і моральних установок як усередині системи, так і у відносинах із зовнішнім середовищем. У зв’язку з цим головними функціями менеджменту стають: досягнення високої продуктивності й ефективності шляхом зміцнення духу співробітництва і залучення працівників у справи організації, а також постійного балансування інтересів основних груп залучених у справи організації осіб, необхідних для зміцнення позицій підприємства в суспільстві.
Визначення ефективності в цих умовах базується на виборі цінностей і визначенні політичної орієнтації організації. Тому поряд з використанням критеріїв соціально-економічної ефективності робота організації оцінюється і за такими напрямками, як політика ув’язування власних інтересів з інтересами партнерів по бізнесу, а також відповідність соціально-культурної політики нормам і цінностям колективу та суспільства в цілому.
» следующая страница »
1 ... 163 164 165 166 167 168169 170 171 172 173 ... 445