На зовнішні організації (зовнішнє середовище), на внутрішню систему
Рівень прийняття
На первинних ланках, у середніх ланках, у вищих ланках
Глибина дії
Одного рівня, багатьох рівнів
Ступінь новизни проблеми, що вирішується, і отримуваного результату
Традиційні, оригінальні
Етапи вирішення проблеми
Програмні, сезонні, ситуаційні, періодичні
Вихідний момент
За розпорядженням зверху, за піклуванням знизу, під дією збоку
За ступенем жорсткості
Конкретно жорсткі, нормативні, орієнтуючі, гнучкі
Кількість питань, які охоплює рішення
Загальні (глобальні), часткові (локальні)
Кількість взаємозв’язків, що враховуються
Прості (елементарні), складні (комплексні)
Період дії
Короткострокові, середньострокові, перспективні (довгострокові)
Характер цілі
Оперативні, тактичні, стратегічні
Кількість цілей, що переслідуються
Одноцільові, багатоцільові
Можливість програмування процесу рішення
Формалізовані, неформалізовані
Наявність попереднього досвіду
Апріорні, апостеріорні
Повнота апріорної інформації
Рішення в умовах визначеності, вірогідної визначеності, невизначеності
Засіб фіксації
Усні, письмові, графічні, на електронних носіях інформації
|
Т |
Класифікація рішень в управлінні виробництвом доз-
воляєкерівникам більш глибоко зрозуміти зміст своєї пра- ф ці,раціонально розподіляти час на виконання різних видів роботи.
Вимоги до управлінських рішень:
Для того, щоб управлінське рішення досягаю своєї мети, воно має відповідати ряду вимог:
1. Наукова обґрунтованість: передбачає розробку рішень з урахуванням об’єктивних закономірностей розвитку об’єкта управління, які знаходять своє відображення у технічних, економічних, організаційних та інших аспектах діяльності об’єкта управління.
2. Цілеспрямованість: зумовлена самим змістом управління і передбачає, що кожне управлінське рішення повинне мати мету, чітко пов’язану з стратегічними планами розвитку об’єкта управління.
3. Кількісна і якісна визначеність: встановлення конкретних, виражених у кількісних показниках, результатів реалізації розроблюваного рішення. Результати, які не мають кількісного вимірювання, мають бути охарактеризовані якісно.
4. Правомірність: управлінське рішення повинно витікати з правових норм, не порушувати їх, виходити з компетенції структурного підрозділу, посадової особи.
5. Оптимальність: вибір такого варіанту рішення, який би відповідав економічному критерію ефективності господарської діяльності.
6. Своєчасність: рішення повинні прийматись у момент виникнення проблеми, порушень, відхилень при господарюванні; повинні бути дотримані строки підготовки, доведення до виконавців, організований дійовий контроль.
7. Комплексність: діяльність фірм, підприємств, організацій передбачає наявність взаємопов’язаної сукупності елементів, що охоплює техніку, технологію, організацію господарських процесів, праці, матеріальні, грошові та інші ресурси, а також результати господарювання. Дана вимога передбачає врахування всіх найважливіших взаємозв’язків та взає- мозалежностей діяльності фірми, підприємства (зовнішніх, внутрішніх).
» следующая страница »
1 ... 35 36 37 38 39 4041 42 43 44 45 ... 245