Управління виробництвом — поєднані процеси економічного та соціального управління національною економікою, галузями, регіонами, виробничо-господарськими організаціями (підприємствами).
Управління груповими претензіями — регулювання відносин із різними групами навколишнього середовища.
Управління економічне — система заходів, спрямованих на скорочення дефіцитів шляхом створення робочих місць, виготовлення й розподілу товарів і послуг.
Управління за результатами — це підхід, відповідно до якого кожен член організації працює на досягнення конкретних результатів, які формують зведену результативність організації.
Управління за цілями — це підхід, згідно з яким кожен керівник організації повинен мати чіткі цілі, що забезпечать досягнення цілей керівників вищого рівня організації та загальні цілі організації.
Управління організаціями — здійснюваний індивідом або групою осіб процес з метою координування діяльності інших осіб, спрямований на досягнення результатів, недосяжних для жодної з цих осіб зокрема.
Управління політичне — здійснюване державою управління суспільством за допомогою системи утворених нею органів.
Управління продуктивністю організації-комплекс стратегічних і оперативних заходів та практичних дій з оптимізації співвідношення між виробленою продукцією і затраченими виробничими ресурсами.
Управління соціальне — визначення та реалізація комплексів заходів для узгодженої діяльності індивідів,трудових колективів, територіальних, соціально-класових, етнічних та інших спільнот.
Управлінське рішення — резулььтат альтернативної формальзації еко- номічних,технологічних,адміністративних,соціально-психологічних методів менеджменту,на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану;це формалізований на альтернативних засадах метод менеджменту,за допомогою якого керуюча система організації отримує можливість безпосередньо впливати на керовану.
Ухвалення рішень — процес.який включає пошук середовища для умо- в,що необхідні для впровадження даного рішення,розвиток і аналіз можливих альтернатив та відбір потрібної.
Фактори внутрішнього середовища на організацію - це рушійні сили,які впливають на виробничо-господарську діяльність організації і забеспе- чують певний рівень отриманих результатів.Фактори визначають будь- які процеси,що здійснюються в організації та поділяються за такими оз- наками:рівнем впливу (макроекономічні,мікроекономічні)та за середовищем впливу (фактори внутрішнього та зовнішнього середовища організації).
Фактори зовнішнього середовища організації - це рушійні сили,що визначають функціонування організації у зовнішньому середовищі. Фактори зовнішнього середовища організації поділяють на дві групи: прямої дії (безпосередньо впливають на діяльність організації та залежать від цієї діяльності); непрямої дії (впливають не безпосередньо, а через певні механізми й взаємовідносини).
Фактори зростання продуктивності праці — це вся сукупність рушійних сил і причин, що призводять до збільшення продуктивності праці. Оскільки праця є процесом взаємодії робочої сили із засобами виробництва, фактори зростання продуктивності праці за змістом можна поділити на три групи: соціально-економічні, що визначають якість використовуваної робочої сили; матеріально-технічні, що визначають якість засобів виробництва; організаційно-економічні, що визначають якість поєднання робочої сили із засобами виробництва.
Фактори макроекономічні — це чинники, які здійснюють вплив на організацію на галузевому та державному рівнях. До них належать: законодавчі акти, державні органи влади, система економічних відносин у державі, стан економіки, міжнародні події, міжнародне оточення, науково- технічний прогрес, політичні обставини, соціально-культурні обставини, особливості міжнародних економічних відносин тощо.
» следующая страница »
1 ... 237 238 239 240 241 242243 244 245