Маркетинг

В останнє десятиліття виникають спільні універмаги, відділи яких належать самостійним продавцям. Підприємства працюють по єдиній концепції, так що клієнти можуть навіть не знати цієї специф­іки. Існують також універмаги, що не мають продуктових відділів.

Торгівля посилторгу розповсюджує свою пропозицію або письмовим шляхом, насамперед за допомогою каталогів, або з за­лученням представників, що збирають замовлення. Успіх посил- торгу базується на вигідних цінах, зручності покупок і великому вибору товарів. Недоліком є неможливість перевірки і огляду то­варів до купівлі.

Супермаркетами називають великі магазини самообслугову­вання (мінімальна торгівельна площа 400 кв. м.), які включають в свій асортимент поряд з повним набором продуктів харчування також і інші товари щоденного споживання.

Враховуючи прагнення споживачів до зручності в закупівлях (one stop shopping), супермаркети об’єднують багато спеціальних видів товарів під одним дахом. На рішення про розширення то­варного асортименту впливають вимоги маркетингу. Розміри тор­гового прибутку для багатьох видів продуктів харчування вияви­лися в результаті цінової конкуренції настільки невисокі, що вир­івнювання за допомогою інших товарів (сільсьгосподарські товари, текстиль, одяг, електротовари, іграшки, книги) стало життєво необхідним. З точки зору маркетингу введення в асорти­мент супермаркетів непродовольчих товарів повинно підвищити привабливість магазину для споживачів і полегшити покупки.[3]

Споживчі ринки (торгова площа не менше 1000 кв. м) і розви­нуті на їх основі крупні універмаги самообслуговування (мінімаль­на торгівельна площа 3000 кв. м) представляють нові форми роз­витку підприємств торгівлі. Вони мають, як правило, асортимент універмагів, але продукти харчування відіграють в їх асортименті головну роль. Хоча ця товарна група має тут меншу долю, ніж в супермаркетах. Чим крупніший універсам, тим меншу долю обо­роту дають продукти харчування. У підприємств з торговою пло­щею більше 5000 кв. м ця доля складає близько 25%.[3]

Ці форми відрізняються від супермаркетів тим, що викорис­товують в якості інструменту конкуренції насамперед ціни, віднос­но слабо використовуються інші можливості маркетингу. Спо­живчі ринки повинні розміщуватися на краю міст, де ціни на зем­лю і умови продажу більш вигідні.

Проміжні положення між спеціалізованими магазинами і спо­живчими ринками займають спеціалізовані ринки. З точки зору розташування, іміджу, рівня цін і величини вони схожі з спожив­чими ринками, по асортименту ж близькі до спеціалізованої торгівлі. Це такі форми як ринки будівельних матеріалів, фарма­цевтичні магазини і садові центри.

Особливе положення в рамках цього каталогу форм підприємств торгівлі займають торгові центри (Shopping Centers).

До центрів, що створилися самі по собі на протязі століть на рин­кових площах і головних вулицях, добавилися за останній час спец­іально сплановані торгові центри.

Необхідні для будівництва сучасних торгових підприємств інвестиції потребують глибоких досліджень, що стосуються кількості, розташування, розміру підприємств, торгових центрів. При цьому слід враховувати не тільки кількість, рівень доходу, звички потенційних споживачів району, але й інші можливості покупки. Існує значний розділ праці між торговими центрами в сільській місцевості та розташованими в центрі міста. В перших можна найти товари повсякденного попиту і частину товарів по­переднього вибору в асортименті помірної широти. В центрі міста споживачу надається можливість більш широкого вибору. Крім того, враження, отримані там, являються передумовою виникнен­ня особливого роду переживань (покупка як форма проведення часу).

Велике значення для роздрібного торговця (як і для інших посередників) має імідж підприємства торгівлі.

 

« Содержание


 ...  127  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я