Частково правильною була також його думка про можливість безкризового економічного циклу за допомогою державного втручання в економіку. Частковою, оскільки це залежить від типу держави. Проте, сумнівним було його твердження про необхідність відмови від теоретичних висновків щодо аналізу економічних явищ і процесів і використання замість цього здебільшого емпіричних методів. Це положення пояснював своєрідністю і унікальністю кожного окремого економічного циклу. Тому не дивно, що навпередодні найглибшої економічної кризи 1929 - 1933 рр. у США він прогнозував економічне процвітання країни.
Помилка Мітчелла доводить переважну роль якісного анавізу щодо кількісного. Адже якість та певна сукупність якостей того чи іншого явища або процесу, відображаючи їх сукупність, представляє їх цілісність, що ототожнюється з внутрішньою визваченістю будь-якого об'єкта пізнання, певною системою найхарактерніших його ознак та властивостей.
Якраз за допомогою передусім якісного аналізу розкривається сутність економічних законів. Тому в сучасній філософській літетратурі кількість розглядається як ступінь розвитку певної якості. В контексті сказаного цілком слушною є думка сучасного американського економіста Р. Солоу, що економічні моделі не обгрунтовують безпосередньо рекомендації у сфері політики і навіть не дають детального аналізу.
Проте, після цієї кризи Мітчелл намагався обгрунтувати концепцію регульованої ринкової економіки, а таке регулювання повинно здійснюватись, передусім, шляхом використання грошово-кредитних важелів та урегулювання державних витрат, на чому нині роблягь наголос монетариста.
Серед поглядів американських інституціоналістів заслуговує ва увагу думка У. К. Мітчелла про економічні цикли. Зокрема, він обгрунтував наявність "малих циклів"(що тривають 3 - 7 років), висунув ідею про "великі цикли кон'юнктури" вікового порядку, а сам економічний цикл означає коливання не однієї сукупності (наприклад, національного доходу чи зайнятості), а багатьох величин.
Крім того, намагання У. Мітчелла побудувати динамічні ряди про кон'юнктуру та деякі його інші емпіричні методи послужили однією з основ виникнення економетрики.
У 30-ті роки XX ст. стала популярною теорія регульованого або планового капіталізму, яку відстоювали Ст. Чейз, Дж. Міллет та ін.їїї виникнення було зумовлено активним втручанням держави в економіку під час кризи 1929 - 33 рр. Зокрема, у 1933 р. у США було створено національне планове управління народним господарством.
Представники інституціоналізму виступили також з критикою маржиналізму, неокласичної теорій ринкової рівноваги з її методологічним принципом граничної корисності і продуктивності (вважали їх формалізованими абстракціями), доводили обмеженість ринку та ринкової рівноваги як універсального механізму розподілу обмежених ресурсів і самого капіталізму. Інституціоналісти стверджували, що класичне суспільство вільної конкуренції XIX ст. не відповідало реаліям сучасності, а ринок перетворився на один з економічних інститутів. Іншими елементами таких інститутів стали корпорація, держава.
Англійський економіст Джон Аткінсон Гобсон (1858 - 1940)причиною економічних криз вважав недостатню купівельну спроможність населення, а тому виступав за підвищення заробітної плати і деякі обмеження прибутків капіталістів. На відміну від Дж. Коммонса, Гобсон об'єктивно називав угоди між найманими працівниками і капіталістами аморальними і нерівноправними внаслідок відчуження перших від засобів виробництва. Така характеристика була цілком виправданою, передусім для того періоду.
Певний внесок зробив Дж. А. Г обсон при дослідженні основних ознак імперіалізму.
Корпорація, в якій відбувається відокремлення власності від управління, здійснюється планомірний розвиток в єдності із стихією дрібного та середнього підприємництва, утворює якісно новий елемент економічних інститутів. Але ключовим економічним інститутом і основою сучасного їм суспільства, нової системи представники інституціоналізму вважали державу, яка здійснює активну соціальну політику, застосовує індикативне планування та регулювання господарського життя, а ідеалом суспільства проголошували соціальне благоденство, яке потребує соціального контролю. Аналізуючи корпорації, прихильники інституціоналізму особливу увагу приділяли процесу відокремлення власності від контролю над виробництвом, ввели поняття " абсентеїстської " власності (власності, яка відсутня, розсіюється серед акціонерів, які втрачають контроль над засобами виробництва), що призвело до принципових змін у системі управління виробництвом. Останнє здійснюється не підприємцем, а управляючими, які дбають про свої вузькогрупові інтереси і контролюють корпорації. Таку систему американський економіст Г. Мінз називає колективним капіталізмом.
» следующая страница »
1 ... 75 76 77 78 79 8081 82 83 84 85 ... 279