Історія економічних учень

1 Там же, стор. 12.

2  Серед них Дж.Робінсон, Л.Пезінетті та інші. Зокрема Н.Калдор запропонував досить просту односекторну модель (Kaldor N. A Model of Economic Growth // Economic Journal. 1957. Vol. 67. P. 591-624.).

3  Солоу (Solow) Роберт Мертон (н.1924) - відомий американський економіст. Основний напрям досліджень - неокласичні моделі економічного зростання. Лауреат Нобелівської премії (1978) "за внесок в теорію економічного зростання".

зростання Р.Солоу). Вони визначаються виробниками, які мінімізують витрати в залежності від цін на ці фактори. Тому замість фіксованого (К/Ь) Р.Солоу включив у свою модель¹ лінійно-однорідну виробничу функцію:

Розділивши усі члени на/, і позначивши дохід на одного робітника (У/Ь)через у, а капіталоінтенсивність К/Ь через к, одержимо:

Як і в моделі Харрода-Домара, передбачається, що населення зростає незмінним темпом п, а інвестиції складають постійну питому вагу доходу, що визначається нормою заощадження 5:

Темп приросту к тоді можна записати як:

або dk ’ = sf (к) - пк.

Де dk. dKі dL означають диференціальні прирости відповідних змінних.

Це так зване "фундаментальнерівняння ’' ^лоу словами виражається так: приріст капіталоозброєнності одного робітника

-      це те, що залишилося від питомих інвестицій (заощаджень), після того як вдалося забезпечити капітальними благами всіх додаткових робітників.

Якщо sf(k) = nk, то капіталоозброєнність залишається такою ж (dk = 0), тобто економіка зростає без будь-яких структурних змін у співвідношенні між факторами. Це і є збалансоване зростання.

У моделі ^лоу на противагу моделі Харрода-Домара траєкторія збалансованого зростання є стійкою. Р^олоу показує це з допомогою наступного графіка (мал. 12.1).

Пряма пк на цьому графіку показує, скільки кожний робітник повинен заощаджувати та інвестувати з свого доходу, щоб забезпечити майбутніх робітників (у тому числі своїх власних дітей) капітальними благами.

Kpива^Ä:,) демонструє, які його фактичні заощадження в залежності від досягнутого рівня капіталоозброєнності. Зі зростанням капітало-

¹ ^ім неї Р.&лоу розробив модель факторного аналізу джерел економічного зростання (Див.: Solow К. “Technical Change and the Aggregate Production Function”, Review ofEconomics and Statistics,August 1957). Він був першим економістом, який використав виробничу функцію для виміру джерел економічного зростання в CШA.

У а

к

►

5ОД

к, к. к,

Мал 12.1.

озброєнності к темп зростання інвестицій/заощаджень, природно, падає. Вертикальна відстань між кривою та прямою означає у відповідності з фундаментальним рівнянням Солоу диференційну зміну показника капіталоозброєнності іік. У точці к*(наприклад, кі) капіталоозброєнність буде зростати, а у всіх точках правіше к* (наприклад, к2) спадати, так що економіка постійно зсувається у бік к* і траєкторія збалансованого зростання є стійкою.

У моделі Солоу норма заощаджень я має значення тільки до виходу економіки на траєкторію стійкого розвитку: чим більша величина я, тим вищий графік як і відповідно рівень к*. Але як тільки зростання стає збалансованим, його подальший темп залежить тільки від зростання населення і технологічного прогресу.

З моделі Солоу випливають такі основні висновки:

вона показує, що норма заощаджень в економіці визначає розмір запасу капіталу, а відповідно, й обсяг виробництва. Чим вища норма заощаджень, тим вища капіталоозброєн­ність і вища продуктивність;

'*■ зростання норми заощаджень викликає період швидкого зростання до досягнення нового стійкого стану. У довго­строковому плані зростання норми заощаджень не впливає на темп зростання. Тривале зростання продуктивності залежить від технологічного прогресу;

розробники економічної політики часто заявляють, що нор­ма нагромадження капіталу повинна бути збільшена. Зростання державних заощаджень і податкове стиму­лювання приватних заощаджень - такі способи прискорення нагромадження капіталу;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 161 162 163 164 165 166167 168 169 170 171  ... 279