^ по-друге, ігнорують той факт, що витрати на розвиток освіти, набуття кваліфікації тощо формують лише здатність до праці, робочу силу відповідної якості, а не сам капітал. Ця здатність до праці набуває форми капіталу лише за умов перетворення робочої сили на товар, а також у тому разу, коли найманий робітник або службовець працює на капіталістичному підприємстві або в установі. Це означає, що робоча сила (а отже наявні у неї кваліфікація, творчі здібності тощо) стає капіталом, точніше змінним капіталом, лише в руках капіталіста у процесі її використання з метою виробництва та привласнення прибутку. Коли людина працює на власному підприємстві, її здатність до праці перестає бути капіталом, а набуті нею знання, кваліфікація та ін. приносять власнику такої робочої сили дохід, джерелом якого перестає бути привласнення чужої неоплаченої праці, а отже дохід не в формі капіталу.
^ по-третє, хибною є думка прихильників концепції "людського капіталу "про те, що такий капітал є невіддільним від самої людини. Якщо йдеться про фізичну невідокремленість, то з такою точкою зору можна погодитись. Проте економічна теорія і передусім політична економія аналізує не фізичні складові даного процесу, а його соціально- економічні форми. Якщо розглядати останні, то в процесі купівлі-продажу робочої сили найманий працівник віддає у тимчасове розпорядження капіталісту набуті ним знання, досвід, кваліфікацію тощо хоча й залишається їх власником. Ця проблема аналогічно проблемі купівлі- продажу робочої сили. Так, заперечуючи можливість продажу робочої сили, більшість західних економістів стверджують водночас про продаж найманим працівником своєї праці, або послуг праці. Але працю також неможливо відчужувати від найманого працівника, оскільки процес праці означає процес функціонування робочої сили. Тому, запевняючи про можливість відчуження праці, з одного боку, та невіддільність людини від її знань, досвіду тощо, з іншого боку, західні вчені тим самим впадають у логічну суперечність.
Крім того, західні економісти та окремі українські і російські автори, які сповідують концепцію "людського капіталу", здійснюють підміну понять. Це виявляється в тому, що економічною формою реалізації людського капіталу вони називають заробітну плату. Але заробітна плата є насамперед грошовим виразом вартості і ціни робочої сили. Стає зрозумілим, що категорія "робоча сила"(йдеться про сучасну освічену та кваліфіковану робочу силу) підмінюється раціональним поняттям "людський капітал".
Витоки такого підходу знаходимо ще у працях А. Сміта, який частину витрат на утримання найманих працівників, зайнятих продуктивною працею, називає доходом для робітників внаслідок виконання ними функції капіталу для капіталістів. Насправді, робоча сила в руках найманого робітника є не капіталом, а товаром, який він продає за певну плату і віддає в розпорядження власникам фізичного капіталу засобів виробництва. Таким чином,
О по-перше, поняття "людський капітал" є синонімічним з категорією "змінний капітал ".
О по-друге, така підміна виявляється в тому, що категорія "робоча сила" є елементом продуктивних сил, а отже матеріально-речового змісту суспільного способу виробництва, тоді як капітал - суспільна форма даного способу виробництва. Робоча сила набуває суспільної форми змінного капіталу не у відношенні до її власника (коли він має освіту і кваліфікацію), а лише у відношенні до капіталіста, який використовує робочу силу найманого працівника.
^ по-третє, вони також ототожнюють робочу силу з фізичним капіталом. Це виявляється в тому, що у разі відсутності у сучасного працівника необхідного рівня освіти та кваліфікації, він неспроможний взаємодіяти з засобами праці і неспроможний приносити дохід, але нібито набуває властивостей капіталу, якщо вкладати в нього кошти для набуття знань, кваліфікації тощо.
» следующая страница »
1 ... 113 114 115 116 117 118119 120 121 122 123 ... 279