Р. Солоу запропонував свою модель економічного зростання, в якій взяв до уваги взаємозамінність праці і капіталу. Він був першим, хто включив в модель економічного зростання так звану “агрегатну виробничу функцію” для визначення залежності між валовим національним продуктом, обсягом виробничих фондів і трудовими ресурсами.
1988 р. За розробку теорії ринків та
________ дослідження ефективності ресурсів______________________
Моріс Аллє (н. 1911 р.), Вища національна гірничодобувна школа, Париж, Франція
Французький економіст. М. Аллє (Allais) народився 31 травня 1911 р. в Парижі. Закінчив Вищу національну школу рудної справи (ВНШРС) в Парижі. У 1944 р. став професором економічного аналізу у ВНШРС і керівником групи з економічних і соціальних досліджень.
М. Аллє виділяє такі чотири основні сфери своїх інтересів в науці: економічне управління; регулювання доходів та оподаткування;
грошову політику; економіку енергетики, транспорту та добувної галузі. Більше п’ятнадцяти років вчений займався питаннями теорії капіталу та зростання, а результатом стали праці в неокласичній теорії зростання, в тому числі “золоте правило” нагромадження. Багато його праць присвячено теорії вибору в умовах ризику. Вперше свою теорію поведінки в умовах невизначеності М. Аллє застосував до моделі загальної рівноваги і показав, що конкурентний розподіл ризиків веде до оптимального розподілу ресурсів.
Внесок ученого в сучасну економічну теорію пов’ язаний із розробкою таких розділів: загальної теорії рівноваги і оптимального розподілу ресурсів, теорії капіталу та економічного зростання, теорії грошей і циклів, теорії вибору в умовах ринку.
1989 р. За внесок у статистичні основи економетрики і аналіз одночасних економічних структур
Трюгве Хаавельмо (1911-1999 рр.),
Університет Осло, Норвегія
Т. Хаавельмо народився 13 грудня 1911 р. у Скедсмо (Норвегія). Після закінчення у 1933 році економічного факультету в університеті Осло відомий економетрик Р. Фріш узяв його асистентом-до- слідником до новоствореного Інституту економіки (Осло). У 1947 р. він обіймав посаду керівника департаменту Міністерства фінансів. Через рік став професором економіки в університеті Осло, де викладав до 1979 р.
Основним напрямком економічних досліджень була економетрика. Розробив теорію економічної еволюції - дослідження можливих причин слабкого розвитку економіки країн, які розвиваються, порівняно з іншими країнами. Започаткував напрямок, що здобув назву аналізу одночасних рівнянь. Високу оцінку здобув здійснений Т. Хаавельмо аналіз бюджетного мультиплікатора. У своїй праці “Мультиплікаційні ефекти збалансованого бюджету” (1945 р.) дослідив вплив, який справляється на національний дохід одночасно і однаково спрямованою зміною державних надходжень і витрат. Вчений доводить існування безпосереднього зв’язку між державним бюджетом і національним доходом, які можуть змінюватись в одному напряму. Однакове збільшення розміру державних витрат і податкових надходжень викликає збільшення у тих самих розмірах національного доходу. Т. Хаавельмо показав, як можна використовувати методи математичної статистики для того, що одержати обґрунтовані висновки про складні економічні взаємозв’язки, виходячи з випадкової вибірки емпіричних спостережень.
1990 р. За теорію фінансової економіки
Гаррі Макс Марковіц (н. 1927 р.),
Міський університет Нью-Йорка, США
Американський економіст. Г. Марковіц (Markowitz) народився у 1927 р. в м. Чикаго. Закінчив Чиказький університет (1947 р.). Темою своєї докторської дисертації Г. Марковіц обрав дослідження можливостей застосування математичних методів до ринку цінних паперів. Ним було розроблено концепцію портфельних інвестицій.
» следующая страница »
1 ... 82 83 84 85 86 8788 89 90 91 92 ... 100