Ефективність державного управління в контексті євроінтеграції України

Реалізація такої політики передбачає чітке визначення пріоритетів у виробництві озброєння та розвитку його експорту.

Поглиблення реформ в аграрному секторі економіки

1. Україна має значні можливості для розвитку агропромислового комплексу, перетворення його у високоефективний, експортоспромож- ний сектор економіки, забезпечення продовольчої безпеки держави. Зок­рема, на нашу державу припадає майже третина запасів чорнозему та 27% орної землі в Європі (на душу населення в Україні припадає 0,66 га орної землі, тоді як у Європі цей показник становить у цілому 0,25 га).

За роки незалежності на селі здійснено глибокі структурні реформи, докорінно перебудовано земельні й майнові відносини, створено органі­заційно-правові структури ринкового спрямування на основі приватної власності на землю, індивідуальної, сімейної та колективної форм орга­нізації праці. АПК стає осередком підвищеної економічної активності, лідером у проведенні реформ, зростає його інвестиційна привабливість. Економіка держави дедалі більше повертається до потреб села, його лю­дей. Ці надзвичайно важливі процеси потребують постійної державної підтримки та стимулювання. Україна зацікавлена в поглибленні співпраці з країнами ЄС у питаннях модернізації та розвитку АПК, його інтегру­вання в європейський агропромисловий простір.

2. У наступному десятиріччі необхідно завершити земельну рефор­му, здійснити на цій основі докорінну перебудову економічних та фінан­сово-кредитних відносин на селі. Ця робота полягає в утвердженні по­вноцінного ринку землі, сучасних земельно-орендних та іпотечних відно­син, запровадженні економічних стимулів раціонального використання та охорони земель, застосуванні дозволених нормами СОТ механізмів за­хисту національного аграрного ринку.

3.  Зробивши крок до утвердження приватної власності на землю, потрібно визначитися стосовно інструментів фінансового оздоровлення галузі, ефективних диверсифікованих процедур кредитного обслугову­вання села, створення спеціалізованих банківських і альтернативних не- банківських кредитних інституцій, механізмів фінансових гарантій по­вернення сільгоспвиробниками кредитів, страхування фінансових ри­зиків.

4. Як один з державних пріоритетів аграрної політики слід розгляда­ти технічне та технологічне оновлення АПК. Це завдання, яке потребує комплексного вирішення на державному рівні. Необхідно виходити з того, що через кілька років техніка на селі стане повністю непридатною для експлуатації. Потрібно створити сучасну ринкову систему матеріально- технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва, цілеспря­мовано вдосконалювати практику лізингу сільгосптехніки. Утвердження приватної власності на землю створює для цього сприятливі умови.

5.  Таким же невідкладним є інституційне забезпечення реформ, утвердження ефективних механізмів захисту прав власності на землю, створення на селі сучасної ринкової інфраструктури (створення оптових ринків, торгових домів, розвиток біржової торгівлі), стимулювання сільськогосподарської кооперації, розвитку приватних та приватно-ко­оперативних підприємств у сфері агросервісу, переробки і збуту продукції.

6. Особливої уваги заслуговує проблема соціального переоблашту- вання села, де виробнича та соціальна сфери тісно і взаємно пов’язані. Пройшовши найскладнішу частину шляху в реформуванні земельних відносин та виробничої сфери АПК, ми практично нічого не зробили в соціальному облаштуванні села. Надолужуючи прогаяне, мусимо по­стійно пам’ятати, що це робиться насамперед для людей, держави і на пер­спективу. Глибоко реформований аграрний сектор може і повинен стати винятково важливим джерелом нагромадження капіталу, базою розши­рення внутрішнього ринку і формування середнього класу, зміцнення політичної та соціальної стабільності.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 84 85 86 87 88 8990 91 92 93 94  ... 224