Ефективність державного управління в контексті євроінтеграції України

-  застосування системи стимулювання, зокрема через податкові пре­ференції кооперації науки і виробництва, а також механізмів регіональ­ної підтримки науково-технічної діяльності, інноваційного перерозподі­лу робочої сили;

-   розвиток і поглиблення міжнародного співробітництва в інно­ваційній сфері, її інформаційному та консалтинговому забезпеченні, трансферті технологій, насамперед з країнами ЄС та Росією.

4. Потребує вдосконалення та розширення правова база інновацій­ної діяльності; міжнародної науково-технологічної кооперації; регулю­вання ринку інновацій; оцінки інтелектуальної власності, експорту й імпорту продукції, виробленої з її застосуванням; податкового, кредит­ного та страхового стимулювання інноваційних підприємств і організацій.

5. Слід ужити всіх необхідних заходів для збереження кадрового по­тенціалу науково-технічної сфери, заохочення молоді до участі в науковій та науково-технологічній діяльності, зокрема шляхом поповнення нау­кових організацій фахівцями, підготовленими за державним замовлен­ням. Треба запровадити спеціальні гранти для молодих учених, створити спеціалізовані ради для захисту кандидатських і докторських дисертацій з новітніх спеціальностей, ширше практикувати підготовку кадрів вищої кваліфікації в зарубіжних навчальних закладах.

6.  На часі також зміцнення інженерної системи, яка зберігає свій потенціал і є базовим ресурсом української економіки під час її переходу в інноваційну фазу розвитку. Це потребує підвищення престижності інже­нерної праці та рівня її оплати, відновлення на сучасних засадах системи перепідготовки та підвищення кваліфікації інженерних кадрів.

7. Визначальні складові інноваційного розвитку — інтеграція науки та виробництва, об’єднання промислового, банківського та торговельно­го капіталу в потужні структури, здатні продукувати високотехнологічні, конкурентоспроможні товари та послуги. Відповідно організаційною ос­новою реалізації інноваційної політики має стати створення фінансово- промислових груп, зокрема транснаціональних, а також горизонтальних та вертикальних холдингових компаній, науково-технічних центрів, тех- нополісів, технопарків. У перспективі вони стануть стрижнем науково- технологічного та інноваційного процесу. Окремі з таких структур мо­жуть формуватися і розвиватися через механізми вільних економічних зон.

Водночас уряд має невідкладно визначити та здійснити конкретні заходи, спрямовані на підтримку венчурних фірм та малих підприємств інноваційної спрямованості.

Реструктуризація державних підприємств

У контексті економічної стратегії особливої ваги набуває реалізація протягом 2002—2004 рр. Комплексної програми реструктуризації держав­них підприємств, їх адаптації до ринкових умов. Вона передбачає:

-  раціональне завантаження виробничих потужностей та виведення з експлуатації тих, які безперспективні з точки зору конкурентоспромож­ності;

-  переведення в комунальну власність об’єктів житлово-комуналь­ної сфери підприємств;

-  перехід на світові стандарти бухгалтерського обліку, оцінку основ­них виробничих фондів відповідно до їхньої реальної ринкової вартості;

-  істотне поліпшення менеджменту та корпоративного управління.

Розвиток людського потенціалу - основа стратегії структурно-інноваційного розвитку

Основним імперативом сучасного цивілізаційного прогресу є все­бічний розвиток людського потенціалу. Це головна складова національ­ного багатства і рушійна сила суспільного поступу, визначальний кри­терій оцінки його рівня. Світовою практикою доведено, що інвестиції в людський капітал - найефективніші. Саме цим зумовлюється нова якість економічного зростання, яка утвердилася за останні десятиріччя в розви­нених країнах. У Західній Європі цей компонент забезпечує близько 75% приросту національного багатства.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 89 90 91 92 93 9495 96 97 98 99  ... 224