Під час прийняття управлінських рішень враховується чинник ризику - рівня визначеності, за яким прогнозується результат. Рішення приймаються за різних обставин по відношенню до ризику. Ці умови традиційно класифікуються як умови визначеності, ризику та невизначеності ситуації, виходячи з наступного поділу інформації: повна інформація, неповна інформація чи така, що швидко змінюється, і повна невизначеність.
Уже тепер у країнах із ринковою економікою набули стійкого характеру передачі функцій і прав управління менеджерам-професіоналам, які дедалі частіше відходять від виконання тільки адміністративних обов'язків, залучаючись до підприємницької діяльності. Помітно зростає обсяг робіт, пов'язаних із розпорядництвом і пересуванням ресурсів, при цьому дедалі ширше використовується системна (управління у системі input - output) і ситуаційна методологія.
На думку відомого американського вченого П. Дракера, в нинішньому столітті зміняться принципові основи діяльності підприємств - від таких, що ґрунтуються на раціональній організації, до таких, що базуються на знаннях та інформації.
В організації наступного століття переважно будуть працювати спеціалісти, які спрямовують і організовують свою діяльність за допомогою зворотного зв'язку від своїх колег, споживачів та стратегічного центру корпорації. Нові революційні зміни в управлінні пов'язані з використанням інформаційних технологій, наукових знань, горизонтальних структур «внутрішніх» ринків тощо.
Формування нової моделі менеджменту вимагає процесу глобалізації економіки. У цій моделі головним чинником залишаються люди, спроможні успішно розв'язувати проблеми поєднання інтересів власної країни та інших держав, забезпечувати партнерство між бізнесом і урядами різних країн, адаптацію менеджменту і бізнесу до культурних відмінностей країн-учасниць міжнародного бізнесу.
Основні напрями зміни окремих елементів управління наведено в табл. 3.
Праксеологічний підхід цілком очевидний, оскільки провідним елементом тут лишаються люди, адаптація управлінських рішень до потреб життєдіяльності людини відповідно до теорії раціональних рішень.
Таблиця 3.
|
Об’єкт зміни |
Сучасна модель |
Модель ХХІ ст. |
|
Організація |
Ієрархія |
Сітка |
|
Структура |
Самодостатність |
Взаємозалежність |
|
Очікування працюючих |
Задоволення насущних потреб |
Якісний ріст персоналу |
|
Керівництво |
Автопрактичність |
Використання загальної ідеї |
|
Робоча сила |
Однорідна |
Приналежність до різних структур |
|
Робота |
Індивідуальна |
Групова |
|
Ринки |
Внутрішні |
Глобальні |
|
Вигоди |
Вартість |
Час |
|
Орієнтація |
Прибутки |
Споживачі |
|
Ресурси |
Капітал |
Інформація |
|
Управління |
Рада директорів |
Різні комбінації органів |
|
Якість |
Досягнення заданого |
Безкомпромісне досягнення можливого |
2.4. БІХЕВІОРИСТИЧНА МОДЕЛЬ ГРУПОВОЇ МОТИВАЦІЇ
Економічні успіхи будь-якої країни залежать, насамперед, від ефективності функціонування її основних галузей і підприємств, що входять до них. Підприємства мають забезпечувати високий рівень виробництва, гарантувати нормальні умови праці. Для цього необхідно, перш за все, зацікавити кожного конкретного працівника в результативній, високопродуктивній праці.
» следующая страница »
1 ... 58 59 60 61 62 6364 65 66 67 68 ... 171