п - кількість критеріїв, за якими оцінюють можливі варіанти.
Оцінюючи альтернативи, можна використати методи маржинального аналізу (коли прирівнюються додаткові прибутки від додаткових затрат). Так, якщо метою є досягнення максимального прибутку, то вона може бути досягнута, коли додаткові прибутки і додаткові затрати будуть рівними.
Для оцінки різних варіантів рішень, що приймаються, можна використати також інші показники або їхню сукупність. Так, для вибору варіантів рішень, пов'язаних із капітальними вкладеннями, широко використовують наведені витрати:
Сі + Ен • Кі = min, (4)
де C і - собівартість робіт;
E н - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;
Кі - капітальні вкладення для кожного варіанта. Ефективність і якість управлінських рішень можна оцінювати також за такими показниками:
1) економічною ефективністю рішень - як відношення результативності реалізації рішень до витрат на досягнення досягнутих рішень;
2) коефіцієнтом економічності реалізації рішень - як відношення нормативних (планових) витрат на реалізацію рішень до фактичних виробничих витрат;
3) коефіцієнтом своєчасності розроблення рішень - як відношення нормативного (директивного) терміну підготовки рішень до фактичної тривалості розроблення рішень;
4) коефіцієнтом якості підготовлених у визначений термін і затверджених проектів рішень до загальної кількості рішень, підготовлених підрозділом за звітний період.
Серед основних недоліків в організації процесу розроблення і ухвалення рішень треба виокремити:
- нечітке, а іноді й неправильне формулювання цілей;
- невдалий вибір проблеми для розв'язування або несвоєчасне її розпізнавання;
- неглибокий, поверхневий аналіз ситуації;
- неповна забезпеченість інформацією і її низька якість;
- розгляд обмеженої кількості можливих варіантів рішень;
- невдалий вибір критеріїв для оцінки рішень;
- нечіткий розподіл повноважень між керівниками і спеціалістами в ухваленні рішень;
- надмірна централізація процесу ухвалення рішень, слабка колегіальність;
- застосування недосконалих методів і способів розроблення рішень;
- слабке використання кількісних методів для обґрунтування рішень і прогнозування майбутнього стану методів для обґрунтування рішень і прогнозування майбутнього стану системи.
Ефективність менеджменту помітно знижується, якщо ухвалюються надто велика кількість рішень, до того ж, головним чином, оперативних, мало інноваційних, стратегічних. Нерідко вищі керівники ухвалюють рішення за своїх підлеглих, або ж рішення ухвалюються на вищому рівні, ніж це передбачено відповідними регламентами; рішення, що заново ухвалюються на вищому рівні, ніж це передбачено відповідними регламентами; рішення, що ухвалюються, не враховують попередній досвід, дублюють рішення, що ухвалені на іншому рівні; має місце нечітка процедура узгодження рішень між структурними підрозділами і виконавцями, незбалансованість керуючого впливу при розв'язанні різних проблем і задач.
Рішення ухвалюються за умов невизначеності, коли неможливо оцінити вірогідність потенційних результатів, оскільки необхідні чинники є складними та новими і про них неможливо отримати достатньо релевантну інформацію. Стикаючись із невизначеністю, керівник може використовувати різні можливості:
» следующая страница »
1 ... 56 57 58 59 60 6162 63 64 65 66 ... 171