Цінності - це стійкі мотиви, цілі як стан, яких люди прагнуть досягти.
Учений Рокіч виокремив два основних типи цінностей:
- термінальні, або кінцеві;
- інструментальні, або опосередковані.
Термінальні цінності — це наші переконання про цілі і кінцеві стани, до яких прагне людина. Це щастя, мудрість, благополуччя, успіх, мудрість, істинна дружба, комфортне та гарне життя, рівноправ'я, воля, безпека родини, життя в мирі та красі, щастя, зріла любов, насолода, спасіння, самоповага, соціальне визнання.
Інструментальні цінності стосуються уявлень про бажані методи досягнення цінностей термінальних. Наприклад, чесність, благородство, толерантність, честолюбство, чистота, талант, інтелект, логіка, ввічливість, слухняність, уявлення, широта поглядів, бадьорість, сміливість, незалежність, відповідальність, самоконтроль, допомога, пробачення.
Під час вивчення теорії мотивації, необхідно звертати особливу увагу на особистість і виділяти такі три основні засади:
1. Кожна особистість унікальна, має унікальну комбінацію
чинників.
2. Особистість є не суперечливою, послідовною і стійкою, тому немає потреби змінювати людину, треба вивчити її риси і характеристики.
3. Особистість може змінюватись під впливом середовища. Початкові теорії мотивації складалися, виходячи з людини,
аналізу історичного досвіду її поведінки і застосування простих стимулів. На початку ХХ ст. відбувається подальший їх розвиток.
З погляду американських вчених, історію розвитку трудових відносин умовно можна поділити на три основні етапи.
Перший етап - 1710-1900 рр.. Трудові відносини формуються, виходячи з концепції робочої сили як необхідного елементу виробничого процесу, придатку технології. Такий підхід відображає споживчий характер використання робочої сили, за якого найголовніше завдання - отримання максимального прибутку за рахунок жорстокої експлуатації.
Другий етап - 1910-1959 рр.. Розробляється і постійно удосконалюється теорія «людських відносин», в основі яких - концепція «якості життя на роботі», гармонізація відносин між власниками засобів виробництва і найманими робітниками. Як наслідок - створюються теорії конфліктів, участь робітників у прибутках, тощо.
Третій етап - з 1960 р. і до теперішнього часу. Трудові відносини будуються на основі подання робочої сили як невідтвореного ресурсу або людського капіталу. Освіта, переміщення, звільнення робітників оцінюються з економічної позиції. Витрати на освіту, соціальне страхування, різноманітні програми допомоги малозабезпеченим родинам - тобто інвестиції, які мають економічний ефект. Розробляються та широко застосовуються методи з виявлення внутрішніх резервів. Зростання продуктивності праці пов’язане, в першу чергу, з особистими якостями і мотивацією кожного робітника, його вмінням працювати у спільній команді.
Для усвідомлення вітчизняної теорії мотивації, необхідно звернути увагу на історичний розвиток України, врахувавши, що здебільшого, - це аграрна країна. Розглянемо вітчизняний розвиток мотивації праці з часу селянської реформи 1861 р. в
Росії, яка звільнила селян від кріпосницької залежності та відкрила можливості для розвитку капіталістичного способу виробництва в країні.
«Маніфест» про відміну кріпосного права і положення про селян, які звільняються від кріпосної залежності, підписаний 3 березня 1861 р. у Петербурзі Олександром II. Поміщики зберегли власність на всі свої землі. Селяни отримували волю і право вільно використовувати своє майно. За землю вони повинні були вносити викуп. Норми наділів встановлювалися залежно від місцевості та якості ґрунту. Воля та право на власність надали селянину відчуття господаря, що спонукало його до кращих результатів своєї праці.
» следующая страница »
1 ... 33 34 35 36 37 3839 40 41 42 43 ... 171