де: Пе — прибуток економічний;
Пб—прибуток бухгалтерський;
Пн — прибуток нормальний.
Таким чином, величина економічного прибутку свідчить про те, наскільки бухгалтерський прибуток більший за нормальний прибуток.
Залежно від сфери діяльності прибуток поділяється на промисловий, торговий і позичковий відсоток. Промисловий прибуток одержується в сфері виробництва і характеризує фінансовий результат на функціонуючий капітал.
Торговий прибуток відображає фінансовий результат діяльності торгової фірми і становить частину прибутку, яку виробник віддає продавцю своїх товарів.
Позичковий відсоток — це частина прибутку, яку підприємець виплачує кредитору за тимчасове користування його грошовим капіталом.
Прибуток, вироблений власним основним капіталом, присвоюється власником капіталу.
Нормальний прибуток на позичений основний капітал присвоюється власником цього капіталу, а економічний прибуток — керівництвом фірми, яка позичила цей капітал.
Особливим різновидом доходу підприємців є підприємницький дохід, який виражається частиною прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати відсотка на позичений капітал.
При визначенні ставки відсотка враховується річний дохід від позичкового капіталу та сума наданого кредиту. Розрізняють номінальну та реальну ставку відсотка. Номінальна ставка відсотка визначається у відповідній валюті за поточним курсом без поправок на інфляцію. Реальна ставка відсотка визначається різницею між номінальною ставкою і рівнем інфляції. Реальна ставка відсотка має важливе значення при розподілі наявного грошового капіталу за видами економічної діяльності. Рівень відсоткових ставок залежить від суми кредиту, від строку надання кредиту, від платоспроможності підприємства, від ступеня ризику та від інших чинників.
Відповідно до економічних функцій і джерел формування доходів сектори економіки згідно з системою національних рахунків, розподіляються за такими групами:
— нефінансові корпорації, до яких входять інституційні одиниці, що займаються виробництвом товарів та ринкових нефінансових послуг, а основним доходом є виручка від їх реалізації;
—фінансові корпорації здійснюють фінансові операції на комерційній основі, включаючи страхування, а доходи утримують у вигляді надходжень від кредитно-депозитних операцій, відсотків, страхових внесків;
—органи державного управління надають неринкові послуги для колективного споживання та перерозподілу національного доходу і багатства, а доходи отримують у вигляді податків з інсти- туційних одиниць;
— домашні господарства виступають як споживачі та підприємці, які виробляють товари та послуги, а доходи отримують у вигляді оплати праці, трансфертів з інших секторів, доходу від власності та доходів від реалізації товарів та послуг.
—некомерційні організації, які обслуговують домашні господарства у вигляді надання неринкових послуг, а доходи формуються за рахунок добровільних та благодійних внесків, а також доходів від власності.
Отже, якщо розглянути складові частини ВВП за доходами (оплата праці, валовий прибуток і чисті податки), то можна побачити, що фонд оплати праці виникає як первинний дохід лише в секторі домашніх господарств, чисті податки лише в загальнодержавному секторі, а валовий прибуток складається з валових прибутків та змішаних доходів всіх секторів економіки.
3. Статистика доходів сектору нефінансових корпорацій
Сектор “нефінансові корпорації” за методологією СНР охоплює підприємства усіх галузей і форм власності, що виробляють товари і послуги для реалізації на ринку.
Первинні доходи нефінансових корпорацій формує валовий прибуток, що складається з прибутку та обсягів споживання основного капіталу. Прибуток нефінансового сектора економіки включає не лише прибуток від реалізації продукції (послуг), але прибуток, що є елементом готової, але не реалізованої продукції. Споживання основного капіталу складається з амортизаційних відрахувань та витрат на капітальний ремонт.
» следующая страница »
1 ... 164 165 166 167 168 169170 171 172 173 174 ... 201