До основних суб’єктів громадського контролю, які повинні представляти інтереси суспільства у системі економічної безпеки, слід віднести:
1) парламентські структури;
2) політичні партії і громадські об’єднання;
3) засоби масової інформації;
4) незалежні моніторингові, аналітичні центри і установи та інші недержавні інституції;
5) комітети громадсього контролю;
6) підрозділи економічної безпеки недержавних підприємств і установ.
Суспільство повинне бути активним учасником системи економічної безпеки, залучатися до здійснення громадського контролю над економічною безпекою в таких основних напрямах:
• внутрішньополітичні та економічні процеси, пов’язані з деелітиза- цією, деталізацією паразитичних структур, протидії корупції, визначення стратегії розвитку ефективного елітного сектора та здійснення контролю над її імплементацією, розвитком демократичних процесів, створенням конкурентно-ринкового середовища, механізмів громадянського суспільства, проведенням контролю за ефективною роботою органів виконавчої влади, особливо державних суб’єктів економічної безпеки, із попередження внутрішніх загроз та конфліктів;
• зовнішня політика у сфері економічної безпеки—визначення стратегічних пріоритетів політики економічної безпеки і здійснення контролю над її імплементацією, протидія зовнішнім загрозам, захист економічних інтересів українських громадян, фізичних осіб, суспільства та держави за кордоном тощо;
• функціонування, ефективність і рівень економічної безпеки у військовій організації та силових структурах України, їх здатність з точки зору економічного забезпечення гарантувати стабільний та безпечний розвиток держави, свобод та прав громадян, фізичних осіб та суспільства в умовах симетричних і несиметричних загроз;
• подолання негативних тенденцій в економічних процесах суспільства — визначення стратегії політики економічної безпеки у цій сфері та контролю за її імплементацією у подоланні фінансово-економічних криз, боргової залежності, інфляції тощо;
• протидії розвитку кризової економічної складової у процесах кри- міналізації суспільства, особливо щодо економічної злочинності, тіньової економіки, контролю за ефективністю роботи правоохоронних органів
• .
Проблема розробки концептуальних засад системи економічної безпеки як елемент програми соціально-економічного розвитку найважливіших макроекономічних і фінансових процесів є складною і багатогранною. Її розробка відбувається, по-перше, в умовах значної невизначеності, по-друге, не є достатньою мірою методологічно та методично забезпеченою. Саме тому сьогодні перед наукою стоїть проблема розробки нової парадигми зростання, органічним елементом якої є стратегія економічної безпеки. Без ідеології розвитку, культивування промислового і науково-технічного піднесення неможливо вирішити такі завдання економічної безпеки, як збільшення доходів бюджету, забезпечення необхідного рівня зайнятості населення, підвищення якості життя і соціальної захищеності населення, подолання кризових явищ в економіці, обмеження криміналізації суспільства, розвитку тіньової економіки, корупції.
3. Об’єкти і предмет економічної безпеки. Методи її забезпечення
Економічна безпека має як власний об’єкт—економічну систему країни, так і об’єкти на перетині та взаємному проникненні (впливі) з іншими можливими сферами діяльності: військової, соціальної, політичної, економічної, інформаційної і т.ін.
Соціально-економічний феномен економічної безпеки потрібно розглядати у власне економічній сфері, включаючи внутрішньоекономічні й зовнішньоекономічні проблеми, у тому числі проблеми на їх стику — у царині перетинання економічної сфери із суміжними позаекономічними сферами. До них належать: військово-економічна сфера, сфера захисту науково-технічного й інтелектуального потенціалу країни, сфера забезпечення суспільної безпеки (проблеми тіньової економіки, організованої злочинності і корупції), сфера взаємодії економіки і природи і т.ін., безпосередньо у суміжних позаекономічних сферах (військовій та ін.).
» следующая страница »
1 ... 14 15 16 17 18 1920 21 22 23 24 ... 350