Строковість
Обумовлено строком дії державних цінних паперів (у випадку, коли держава виступає позичальником)
Основною класичною формою державно-кредитних відносин є та, де держава виступає позичальником коштів: залучаються вільні фінансові ресурси юридичних і фізичних осіб, які використовуються для задоволення державних потреб. Отримані через державну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись у додаткові фінансові ресурси. Вони використовуються, як правило, на покриття бюджетного дефіциту. Джерелом погашення державних позик і виплати процентів за ними виступають кошти бюджету.
Функціонування державного кредиту випливає з особливостей формування і часу використання доходів фізичних і юридичних осіб. Тимчасово вільні кошти з’являються у населення у зв’язку з нерівномірним одержанням доходів, виплатою гонорарів, премій, відпускних тощо. Коливання в одержанні прибутку від реалізації продукції і послуг пов’ язані з тривалістю виробничого циклу, сезонністю виробництва. Тимчасово вільні фінансові ресурси юридичних осіб утворюються у вигляді нерівномірності здійснення капітальних
284
вкладень у виробництво та соціальну сферу. Тимчасово вільними можуть бути і резервні фонди підприємств. Із зростанням ефективності суспільного виробництва збільшуються можливості залучення коштів у сферу державного кредиту.
Позичкові кошти не можуть вважатися доходами держави і відображатись в дохідній частині бюджету. Кошти цього фонду повинні спрямовуватися на покриття дефіциту бюджету чи додаткове фінансування урядових витрат, не впливаючи на розмір звичайних доходів державного бюджету. Усунення межі між поточними бюджетними доходами і позичковими коштами спотворює уявлення уряду про реальні фінансові можливості: може відбуватися фінансування суспільних потреб при впевненості в повному фінансовому благополуччі, хоча фактично розвиток йде на дефіцитній основі, за рахунок майбутніх поколінь. Неминучим результатом такої практики буде розлад фінансової і грошово-кредитної систем.
Державний кредит є відносинами вторинного розподілу вартості ВВП: у сферу державно-кредитних відносин надходить частина прибутків і грошових фондів, сформованих на стадії первинного розподілу.
Об’єктивна необхідність використання державного кредиту обумовлена постійною суперечністю між величиною суспільних потреб і можливостями щодо їх задоволення за рахунок бюджетних коштів. Регулювання економіки, реалізація соціальної політики, виконання державою функцій щодо оборони та управління, міжнародна діяльність вимагають постійного збільшення бюджетних витрат при обмеженості доходів. Тому при наявності вільних грошових ресурсів у фізичних та юридичних осіб органи влади вдаються до державного кредиту. Як правило, державні запозичення здійснюються тоді, коли вичерпано інші джерела формування доходів.
Доцільність використання державного кредиту для формування додаткових фінансових ресурсів держави і покриття бюджетного дефіциту визначається значно меншими негативними наслідками для державних фінансів і грошового обігу країни порівняно з грошовими прийомами (емісія грошей) збалансування доходів і витрат. Це досягається на основі переміщення попиту від фізичних і юридичних осіб до урядових структур без збільшення сукупного попиту і кількості грошей в обігу.
При дефіциті бюджету додатково мобілізовані ресурси використовуються
на покриття різниці між бюджетними видатками і доходами, а у разі
позитивного бюджетного сальдо - безпосередньо для фінансування економіч-
285
них і соціальних програм. Це означає, що державний кредит, як засіб збільшення фінансових можливостей держави, виступає важливим чинником прискорення її соціально-економічного розвитку.
» следующая страница »
1 ... 153 154 155 156 157 158159 160 161 162 163 ... 256