Біржова справа

Використання біржового механізму виробниками, державними екс­портними організаціями обмежене. Експортери розглядають біржу як альтернативу реальному ринку. Вони будують тактику біржових опера­цій на основі співвідношення ринкових цін та індивідуальних витрат на виробництво, обсягів продажу реального товару та виробництва з урахуванням прогнозу цін. Враховується величина базису (різниці між спотовою ціною та біржовими котируваннями), а також терміни плате­жів за кредитами.

Використання товарних бірж для хеджування залежить від багатьох факторів, зокрема, від знання можливостей ф’ ючерсної торгівлі і її вигод, від розміру капіталу, що може підлягати ціновому ризику, базису тощо.

В Україні для проведення операцій хеджування мають бути створені відповідні умови, а саме:

26             створені ф’ючерсні біржі або майданчики на відповідних товарних і валютних біржах;

27             заснований клас фінансових посередників, здатних здійснювати спе­кулятивні угоди з ф’ючерсними контрактами;

28             підготовані кваліфіковані фінансові менеджери для промислових, торго­вельних фірм та фінансових інституцій, які б могли проводити хеджеві операції.

Для учасників хеджевих операцій неабияке значення має аналіз ціно­вих перспектив та оцінка їх доцільності. Адже відкриття ф’ючерсних позицій при неточній оцінці цінової кон’юнктури, в свою чергу, може збільшити фінансові втрати. Крім цього, на відкриття ф’ючерсних по­зицій та їх утримання також потрібні кошти, депозитні та варіаційні внески. Тобто хеджер повинен не лише визначити доцільність хеджевих операцій, але й підрахувати та порівняти вигоди і витрати від цих операцій. Для цього хеджер має оцінити масштаби ризику, причому всіх його видів, і обрати відповідну стратегію хеджування.

Одним з основних і принципових питань є визначення кількості ф’ю­черсних позицій, що дозволяють максимально зменшити ризик на реаль­ному ринку. Кількість контрактів, необхідних для хеджу, визначається як співвідношення ф’ючерсних та спотових позицій:

VF

h

_Л_

Vs

Для визначення коефіцієнта кореляції між цінами спотового та ф’ючерсного ринків застосовується формула:

cov(x,y)

Р =

у якій cov(x,y) = £ (x - x)(у - у) ,

де о_х - стандартне відхилення значень ряду X; о_у - стандартне відхилення значень ряду У.

Для визначення величини цього співвідношення та ймовірності його істотних змін використовується метод найменших квадратів або рів­няння лінійної регресії:

у = a + bx.

У процесі аналізу, крім лінійної, використовується і множинна ре­гресія. Фінансові аналітики хеджевих фондів застосовують комп’ютер­ні програми, визначають можливі зв’язки між цінами потрібних інстру­ментів для хеджування і оцінюють вплив на них інших факторів фінан-

сового та товарного ринків. Такими факторами можуть бути прогнози урожаю, врожайність, запаси продукції, прибутковість тощо.

Кутовий коефіцієнт регресії є мірою середньої відносної змінності

прибутковості двох інструментів. Оптимальний хедж західні економісти⁵

визначають, як відношення ф’ ючерсних контрактів до спотових позицій, що мінімізує дисперсію прибутковості хеджованих позицій. Л. Едеринг- тон визначає оптимальний коефіцієнт хеджування, що, як правило, позначається буквою И, через коефіцієнт регресії Ь, який у свою чергу визначається за формулою:

де о_СР - конваріація між прибутковістю і ціною ф ’ючерсного та спотового інструментів;

- дисперсія прибутковості або ціни ф ’ючерсу.

Кількість необхідних для хеджу ф’ючерсних контрактів можна ви­значити за формулою:

^Кіль^кість ^кон^{трактів} _ Номінальна величина коефіцієнта ф ’ючерсного

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 299 300 301 302 303 304305 306 307 308 309  ... 384