Базисний ризик для активів, що застосовуються для інвестування, а саме золота, срібла, валюти, індексів, виникає здебільшого через коливання рівня безризикової відсоткової ставки.
На момент укладення ф’ючерсного контракту базис дорівнює:
Ьі = 8 - Р, ,
де Ь1 - базис;
S1 - спотова ціна;
F1 - ф ’ючерсна ціна.
При ліквідації позиції базис становить:
Ь2 = 82 - Р2 .
Якщо біржовик продавав контракт, то сума, отримана від усієї операції в результаті хеджування, дорівнює ціні спот плюс виграш/програш за ф’ ючерсною позицією, тобто:
8 2 + (Р1 - Р2 ) = Р1 + ( 8 2 - Р2 ) = Р1 + Ь 2 .
Якщо біржовик купував контракт, то сума, яку він витратив на операцію, становитиме:
82 + (Р1 - Р2) = Р1 + Ь2 .
Базисний ризик буде тим вищий, чим більша різниця між моментами хеджу та закінченням чинності ф’ючерсного контракту. Загальне правило, яке застосовують хеджери, таке: місяць поставки за ф’ ючерсним контрактом повинен настати пізніше, ніж закінчиться період хеджуван- ня. Хеджування з допомогою найближчого місяця ф’ючерсу називається спотхеджуванням.
Базисний ризик збільшується тоді, коли немає ф’ючерсного аналога активу реального ринку. Тоді для страхування обирається споріднений актив. Така операція називається кросхеджуванням.
Для хеджування своєї позиції інвестор визначає кількість ф’ючерсних контрактів, які потрібно купити або продати.
За умови повного хеджу кількість ф’ ючерсів визначається за формулою:
Т. , , Обсяг спотової угоди
Кількість ф ючерсів = ---------- —-------------------------- *----- —-------------
Кількість одиниць активу у ф ючерсі
Приклад 19.4.
У жовтні російський експортер підписав контракт на поставку товару і в грудні очікує надходження 300 тисяч доларів США. На момент підписання форвардного контракту він приймає рішення застрахувати майбутнє надходження валюти шляхом продажу $1 000 ф’ючерсних контрактів на Московській товарній біржі (МТБ)
з поставкою у грудні. Ціна ф’ючерсів - 30,3 руб./за $. Хеджер продає 300 контрактів:
300000
----------- = 300 контрактів.
1000
Однак до повного хеджування не завжди можна вдатися. Хеджери, як правило, визначають оптимальний коефіцієнт хеджування. Ми цей коефіцієнт визначали за допомогою методів статистичного аналізу, однак портфельні хеджери роблять це за формулою:
VP = VS - hVf ,
де VP - вартість портфеля;
Vf - вартість ф ’ючерсних контрактів;
VS - спотова вартість активу; h - коефіцієнт хеджу.
З урахуванням коефіцієнта, кількість ф’ючерсів, необхідних для хеджу, становить:
Кількість одиниць активу,
Кількість ф ’ючерсів =___________ який хеджується x h__________
Кількість одиниць активу у ф ’ючерсі
Коефіцієнт хеджування встановлює кореляцію між стандартним відхиленням ціни активу, що хеджується, і ф’ючерсною ціною.
Якщо інвестор впевнений у своїх прогнозах щодо майбутніх подій на ринку, він укладає ф’ючерсний контракт. Однак при помилкових умовах такого контракту інвестора чекають відчутні збитки. Для обмеження свого фінансового ризику інвестор, як правило, хеджується за допомогою опціонних контрактів. Опціонні контракти дозволяють інвесторові обмежити його ризик тільки певною сумою, яку він втрачає при несприятливому перебігу подій.
Широкого застосування на біржових ринках набули опціони, в основі яких лежать акції. Однак вже 15 років інтенсивно застосовуються опціони на ф’ючерсні контракти з різними активами.
Найбільш популярними опціонами на ф’ючерси є контракти з казначейськими облігаціями США, зерном, соєвими бобами, нафтою, живою худобою, золотом, євродоларами, конвертованою валютою.
» следующая страница »
1 ... 303 304 305 306 307 308309 310 311 312 313 ... 384