Біржова справа
Одним з основних, принципових питань є визначення кількості ф’ю- черсних позицій, що дозволяють звести до мінімуму ризик на реальному ринку. Крім визначення кількості контрактів для хеджування, хеджери вирішують, які саме позиції слід відкривати. Для цього вони користуються аналітичними матеріалами щодо майбутніх коливань цін. Для визначення можливих меж коливання цін на зарубіжних ф’ючерсних ринках, як правило, використовуються три види статистичного аналізу: кореляційний, регресійний та аналіз тривалості цінового тренду.
У багатьох економічних дослідженнях ф’ючерсних ринків товарів, цінних паперів і валюти застосовуються традиційні методи статистичного аналізу. Особливо популярна кореляція. Саме вона через встановлення кореляційної залежності між двома рядами цін та курсів може дати важливу інформацію про комбінації контрактів для хеджу. У зарубіжній економічній пресі публікується відповідна інформація, яку використовують для складання кореляційних рядів.
Отже, хеджування - це один із методів управління фінансовими, зокрема ціновими, ризиками, який дозволяє уникнути їх, або мінімізувати втрати від них, отримані на реальних ринках, шляхом укладання строкових контрактів (біржових та позабіржових).
Хеджування може бути повним або неповним. Повне хеджування намагається повністю уникнути ризику втрат у певних межах. Найпростіша схема хеджування полягає у відкритті на ф’ючерсній біржі стількох позицій на визначений період часу, у скількох зацікавлений власник. Ринкова ситуація, що постійно змінюється, дозволяє хеджерові регулярно переглядати свої позиції у процесі хеджування.
Хеджеві операції реєструються на ф’ючерсній біржі шляхом відкриття спеціального хеджевого рахунку. Хеджер може страхувати свою позицію за допомогою продажу або купівлі ф’ючерсного контракту. До страхування продажем хеджер вдається тоді, коли в майбутньому йому потрібно виконати аналогічну операцію на реальному ринку.
Ідеальним вважається таке хеджування, коли можливий ризик витрат повністю нівелюється за рахунок укладення ф’ючерсних контрактів. Однак у реальному житті так майже не буває. Актив, який продається/ купується на спотовому ринку, може суттєво відрізнятися від об’єкта ф’ючерсного контракту (наприклад, на реальному ринку продається кукурудза, пшениця і кава різних сортів, а на ф’ ючерсному - лише одного стандартного сорту). Терміни ф’ючерсного контракту можуть не збіга-
тися з термінами купівлі-продажу активу на спотовому ринку. Тому на практиці хеджерам не завжди вдається повністю уникнути втрат.
Виграші або програші учасника ринку характеризуються таким поняттям, як базисний ризик, тобто ризик, пов ’язаний із різницею між спотовою та ф ’ючерсною цінами на момент закінчення хеджування. Найвищий рівень базисного ризику властивий для сировинних товарів та фінансових інструментів. Ф’ючерсні ціни на них залежать не лише від попиту та пропозиції, як спотові, але й рівня трансакційних видатків при укладанні ф’ючерсних контрактів (депозити, варіаційна маржа, комісійні тощо). Тому на момент закінчення хеджування вони можуть суттєво відрізнятися від спотових і знизити ефективність хеджування.
Хеджування поділяється на звичайне (чисте), селективне, випереджувальне і арбітражне.
Звичайне (чисте) хеджування використовується для запобігання ціновим ризикам. При ньому ф’ ючерсні контракти укладаються при повному балансі за часом і кількістю, але протилежними за напрямками до зобов’ язань на ринку реального товару. Чисте хеджування у діловій практиці використовується дуже рідко.
Арбітражне хеджування повністю враховує витрати на зберігання, використовується тільки для отримання вигоди від очікуваного співвідношення цін на реальний товар і біржові котирування з різними термінами поставок. Застосовується переважно торговцями, представниками торговельних ТНК.
» следующая страница »
1 ... 296 297 298 299 300 301302 303 304 305 306 ... 384