Біржова справа

Ще одним фінансовим джерелом клірингової палати є так званий до­датковий фонд (surplus), який складається з щомісячної оплати кожної клірингової операції. Порівняно з послугами клірингової палати ця послуга незначна, але за рік її сума вражає.

Ці фонди переважно інвестуються в державні облігації, а відсотки відшкодовують витрати клірингової палати. Як правило, доходи від цього фонду досить високі, що і дозволяє брати незначну плату за послуги.

Клірингова палата встановлює норми і правила процедур для захисту від збитків:

■               на випадок невиконання контракту фірмою-членом палати вона розпро­дує всі контракти даного члена, закриває його рахунок, який кредитуєть­ся або дебетується. В результаті виявляється борг збанкрутілого члена палати. Для відшкодування збитків палата списує маржу;

■   якщо її замало, то використовує його внески до гарантійного фонду;

■               якщо сум не вистачає, то за погодженням з радою директорів викорис­товуються його внески до додаткового фонду;

■               якщо програш настільки значний, що й цих коштів недостатньо, вико­ристовується загальний гарантійний фонд;

■               якщо загальний гарантійний фонд вичерпується, то збитки розподіля­ються на всіх членів палати за принципом: хто має більші прибутки від клірингової палати, той робить більший внесок.

Отже, ф’ючерсні біржі спираються на одну з основних функцій Клі­рингової палати — реєстрація всіх угод і контроль за виконанням контр­актних зобов’язань кожним з учасників, на чиє ім’я зареєстрований контракт. Так забезпечується фінансова надійність ринку в цілому.

Кожен член Клірингової палати страхується через депозит — додат­кову плату на випадок невиконання зобов’ язань.

Для відкритого ф’ючерсного контракту найбільш характерний ризик

—зміна цін на активи порівняно з обумовленою в контракті ціною.

Система попередніх депозитів ефективно страхує від втрат. Щоденні маржеві внески робить кожен учасник.

Однак банки вночі не працюють, ринок також. Тому ризик зміни цін розподіляється на розрахований і потенційний.

Приклад нарахування маржі та депозиту, що застосовується Клі­ринговими палатами США, подає Ф. Шварц 6.

1.             За точку відліку при визначенні маржі клірингова палата вважає ситуа­цію на ринку на момент його закриття. Для кожного місяця поставки різного товару аналізується остання квота продавця та покупця, остання угода, за допомогою стандартної формули обчислюється остання назва­на ціна.

2.              Контролюючи зміни цін, клірингова палата оцінює передбачену зміну цін, на основі цього публікується депозитний тариф. Якщо максимальні зміни цін становлять 8 0/за фунт, — депозит становить 8%, якщо 3 0/за фунт - 3% тощо).

3.              Маржа, яку має виплатити кожен член клірингової палати, відшкодову­ється порівнянням останньої названої ціни з контрактною ціною. Робить­ся це під час комп’ютерної обробки документації при закритті ринків.

4.              Щоранку, у визначений час, має бути сплачена різниця між відшкоду­ванням, забезпеченим фірмою, та загальним боргом кліринговій палаті.

5.              Якщо загальний борг перевищує відшкодування, різницю виплачує член розрахункової палати.

Клірингова палата має свої Правила, які відрізняються від Правил біржової торгівлі. Правила клірингової палати регулюють процедуру прийняття контрактів до реєстрації від імені члена клірингової палати, методи розрахунку маржі і депозиту, час розрахунків за контрактом.

 

« Содержание


 ...  175  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я