Ще одним фінансовим джерелом клірингової палати є так званий додатковий фонд (surplus), який складається з щомісячної оплати кожної клірингової операції. Порівняно з послугами клірингової палати ця послуга незначна, але за рік її сума вражає.
Ці фонди переважно інвестуються в державні облігації, а відсотки відшкодовують витрати клірингової палати. Як правило, доходи від цього фонду досить високі, що і дозволяє брати незначну плату за послуги.
Клірингова палата встановлює норми і правила процедур для захисту від збитків:
■ на випадок невиконання контракту фірмою-членом палати вона розпродує всі контракти даного члена, закриває його рахунок, який кредитується або дебетується. В результаті виявляється борг збанкрутілого члена палати. Для відшкодування збитків палата списує маржу;
■ якщо її замало, то використовує його внески до гарантійного фонду;
■ якщо сум не вистачає, то за погодженням з радою директорів використовуються його внески до додаткового фонду;
■ якщо програш настільки значний, що й цих коштів недостатньо, використовується загальний гарантійний фонд;
■ якщо загальний гарантійний фонд вичерпується, то збитки розподіляються на всіх членів палати за принципом: хто має більші прибутки від клірингової палати, той робить більший внесок.
Отже, ф’ючерсні біржі спираються на одну з основних функцій Клірингової палати — реєстрація всіх угод і контроль за виконанням контрактних зобов’язань кожним з учасників, на чиє ім’я зареєстрований контракт. Так забезпечується фінансова надійність ринку в цілому.
Кожен член Клірингової палати страхується через депозит — додаткову плату на випадок невиконання зобов’ язань.
Для відкритого ф’ючерсного контракту найбільш характерний ризик
—зміна цін на активи порівняно з обумовленою в контракті ціною.
Система попередніх депозитів ефективно страхує від втрат. Щоденні маржеві внески робить кожен учасник.
Однак банки вночі не працюють, ринок також. Тому ризик зміни цін розподіляється на розрахований і потенційний.
Приклад нарахування маржі та депозиту, що застосовується Кліринговими палатами США, подає Ф. Шварц 6.
1. За точку відліку при визначенні маржі клірингова палата вважає ситуацію на ринку на момент його закриття. Для кожного місяця поставки різного товару аналізується остання квота продавця та покупця, остання угода, за допомогою стандартної формули обчислюється остання названа ціна.
2. Контролюючи зміни цін, клірингова палата оцінює передбачену зміну цін, на основі цього публікується депозитний тариф. Якщо максимальні зміни цін становлять 8 0/за фунт, — депозит становить 8%, якщо 3 0/за фунт - 3% тощо).
3. Маржа, яку має виплатити кожен член клірингової палати, відшкодовується порівнянням останньої названої ціни з контрактною ціною. Робиться це під час комп’ютерної обробки документації при закритті ринків.
4. Щоранку, у визначений час, має бути сплачена різниця між відшкодуванням, забезпеченим фірмою, та загальним боргом кліринговій палаті.
5. Якщо загальний борг перевищує відшкодування, різницю виплачує член розрахункової палати.
Клірингова палата має свої Правила, які відрізняються від Правил біржової торгівлі. Правила клірингової палати регулюють процедуру прийняття контрактів до реєстрації від імені члена клірингової палати, методи розрахунку маржі і депозиту, час розрахунків за контрактом.
» следующая страница »
1 ... 170 171 172 173 174 175176 177 178 179 180 ... 384