Банківські операції

13%

12%

12%

Довгострокові кошти і депозити юридичних осіб у національній валюті

11%

8%

4%

Довгострокові кошти і депозити юридичних осіб в іноземній валюті

13%

10%

10%

Довгострокові кошти і депозити фізичних осіб у національній валюті

9%

6%

2%

Довгострокові кошти і депозити фізичних осіб в іноземній валюті

13%

10%

10%

За іншими залученими коштами

15%

14%

14%

Це сприятиме подальшій переорієнтації комерційних банків на залу­чення коштів у національній грошовій одиниці, а не в іноземній валюті (оскільки норми резервування депозитних операцій у іноземній валюті значно вищі), а також дозволить збільшити питому вагу строкових депо­зитів у структурі залучених

Сучасне трактування мінімальних резервів передбачає їх переважне використання у практиці грошово-кредитного регулювання для розв’я­зання довготермінових проблем стабілізації грошового обігу й антиінфля- ційної боротьби.

Метою застосування резервних вимог є :

—обмеження темпів зростання грошової маси;

—     вилучення надлишкових коштів із грошової сфери;

—формування жорсткого зв’язку між грошовою базою і грошовою масою;

—     регулювання попиту на банківські ресурси.

Роль мінімальних резервів для високо розвинутої банківської системи полягає не в тому, що вони є фондом ліквідності, а тому, що вони—інстру­мент регулювання кредитної діяльності банків.

Мінімальні резервні вимоги використовуються практично в усіх про­мислово розвинених країнах. Проте застосування цього методу регулю­вання у різних країнах спостерігаються істотні відмінності, пов’язані з національними особливостями економіки кожної країни.

Норма мінімальних резервних вимог встановлюється у законодавчо­му порядку. Механізм застосування резервних вимог досить диференцій­ований залежно від країни як якісно, так і кількісно.

Перш за все неоднакова «база» обов’язкових резервів, що проявляєть­ся у встановленні вимог до різних частин балансу — активів чи пасивів комерційних банків. Нині найпоширенішою формою встановлення ре­зервних вимог є визначення норми резервування як процента від зобов’­язань. При цьому вимоги можуть встановлюватися до загальної суми па­сивів або до окремих їх частин, що на практиці зустрічається найчастіше. Загальновизнані пасиви для встановлення резервних вимог — строкові де­позити і депозити до запитання. Інший метод, що використовується знач­но рідше (до недавнього застосовувався у Франції), полягає у встановленні резервних вимог у процентах від суми кредитування: обов’язкові резерви розраховуються на основі суми кредитів, що надаються банком.

2.4.    Формування зобов’язань банку

Більша частина ресурсів комерційного банку формується за рахунок залучених та позичених коштів. Можливість у залученні комерційними банками коштів регулюється НБУ у загальній сумі ресурсів, якими во­лодіє комерційний банк, переважають зобов’язання банку. Зобов’язання банку — це вимоги до активів банківської установи, що зобов’язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. Струк­туру зобов’язань банку розглянемо на рис. 2.7.

Банки залучають вільні грошові кошти юридичних операцій, при цьому використовують різні види банківських рахунків. Динаміку депозитних ре­сурсів коштів населення та підприємств, організацій зведено в табл. 2.3, 2.4.

Розглядаючи дані табл. 2.3, можна зробити висновки, що вклади насе­лення за період 2000-2002 рр. Виросли всього — в 2,9 рази, в національній валюті — в 3,4 рази, в іноземній валюті — в 2,3 рази.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 48 49 50 51 52 5354 55 56 57 58  ... 233