Банківські операції

Бланки сертифікатів зберігаються у грошових сховищах або у вогнет­ривких шафах Корінці сертифікатів після відображення операції за ба­лансом вміщуються в окремі теки. Реєстраційні журнали та теки з корін­цями сертифікатів зберігаються у грошових сховищах або вогнетривких шафах.

КБ ведуть журнал обліку бланків та розміщених сертифікатів, який має містити такі реквізити:

1) дату здійснення операції;

2)  кількість бланків сертифікатів, що надійшли з друкарні;

3)  кількість сертифікатів, наданих вкладникам (з перерахуванням від номера до номера включно);

4)  кількість зіпсованих бланків сертифікатів (із зазначенням номерів);

5)  залишок бланків сертифікатів на звітну дату з обов’язковою пере­віркою їх наявності в касі.

КБ можуть залучати вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допо­могою банківського векселя. Це цінний папір, що містить безумовне гро­шове зобов’язання банку про сплату векселедержателю у конкретному місці та в указаний строк. Банківський вексель має депозитну природу і цим він схожий на сертифікат. Але, на відміну від сертифіката, банківсь­кий вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя може передавати його третій особі шляхом індосаменту. Це передатний напис на векселях, чеках та інших ЦП, що підтверджує перехід права за вказаними документами до іншої особи.

Ощадні вклади служать власникам для накопичення грошових зао­щаджень. Власнику ощадного вкладу видається іменне свідчення про вне­сок у формі ощадної книжки, у якій відбиваються усі операції по рахун­ку. Зняття грошей з ощадного рахунку здійснюється за попереднім по­відомленням власника внеску. Період завчасного попередження може бути закріплений законодавче (як засіб державного регулювання”) або вста­новлюватися за договором між банком і власником рахунка. Отже, ощадні вклади передбачають тривале існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовується в активних банківських операціях. По ощад­них вкладах банки нараховують відсотки. Конкуренція на ринку позич­кових капіталів змушує КБ шукати нові форми і способи залучення депо­зитів. Значне поширення в банківській практиці дістав депозит, що відкривається клієнту при оформленні ним поточного рахунку. Депозит має обов’язковий характер, а його величина і термін внеску коштів на рахунок визначається банком. Якщо клієнт не виконує умови деного де­позиту, банк може припинити його обслуговування. За своїм характером цей депозит можна віднести до умовного, оскільки вилучення коштів з нього можливе лише у випадку закриття клієнтом поточного рахунка. Він вважається безстроковим, що дозволяє банку використовувати його в якості довгострокового кредитного ресурсу. За аналогією з вкладами до запитання, по даному депозиту нараховуються мінімальні відсотки або вони зовсім не нараховуються, якщо банк не бере з клієнта плату за ве­дення операцій по розрахунковому рахунку. Банки часто надають цьому депозиту характер заставного, тобто передбачають право вкладника на одержання кредиту в сумі депозиту без додаткового забезпечення, отже внесок у цьому випадку є гарантією повернення позички.

Для клієнта депозит на термін обслуговування є певною мірою при­мусовим, тому такі депозити можуть залучати тільки ті банки, що пропо­нують своїм вкладникам додаткові банківські послуги або зручне і пільго­ве розрахунково-касове обслуговування. У противному випадку банк не тільки втратить можливість залучати додаткову клієнтуру але й може поз­бутися вже існуючих. Комерційні банки використовують і такий метол залучення внесків, як встановлення залежності між кредитуванням клієнта і накопиченням коштів на його депозитному рахунку. У цьому випадку між банком і клієнтом підписується договір, відповідно до якого банк бере на себе зобов’язання надати клієнту кредит за умовою накопи­чення і зберігання останнім протягом встановленого терміну визначеної суми коштів. Формування коштів на депозитному рахунку може відбува­тися по-різному або виходячи з можливостей клієнта, або на основі пла­нових регулярних внесків. Вигода клієнта при такому депозиті полягає в тому, що він має можливість безперешкодно одержати в КБ кредит, при­чому чим меншим буде розрив між сумою депозиту і сумою кредиту, тим менший буде встановлений відсоток за позичкою. У банку при такому кредитуванні значно меншим буде ризик неповернення позички, оскіль­ки він мас право спрямувати на погашення кредиту кошти, що зберіга­ються на депозитному рахунку. Проте успіх такого методу залучення внесків клієнтів багато в чому залежить від гнучкої відсоткової політики банку по кредитах. Якщо клієнт виявить, що за свій внесок у банку він одержує набагато менше, ніж сплачує банку за кредит (з урахуванням вит­рат по розрахунковому обслуговуванню), він відмовиться від такої угоди, що для банку стане втратою як потенційних так і наявних клієнтів. У роботі КБ по залученню вкладів (депозитів) важливу роль відіграє відсот­кова політика, оскільки одержання прибутків від вкладених коштів слу­жить для клієнтів суттєвим стимулом до активізації внесків. Розмір де­позитного відсотка встановлює КБ самостійно, виходячи з облікової ста­ви НБУ, стану грошового рину і власної депозитної політики. Рівень прибутків за різноманітними видами депозитних рахунків різний. Най­нижчі відсотки КБ сплачують по рахунках до запитання, оскільки вони характеризуються нестабільністю залишків Відсутність або незначні при­бутки стимулюють власників рахунків до запитання скорочувати до мінімуму залишки коштів на них і вкладати їх у більш прибуткові опе­рації (термінові депозити, ЦП тощо), що для банків не вигідно. Тому деякі з них намагаються стимулювати клієнтів до підтримки стабільних за­лишків на рахунках до запитання. Це робиться шляхом встановлення підвищених відсотків або виплати клієнтам премій за значні залишки коштів. Хоча за розрахунками до запитання, відкритими для фізичних осіб, відсотки нараховуються в обов’язковому порядку, прибуток на них набагато нижчий, ніж по термінових депозитах.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 41 42 43 44 45 4647 48 49 50 51  ... 233