Країни СНД, і в першу чергу Україна, піддавшись економічній політиці дерегуляції, вже багато років не можуть самостійно управляти цим процесом, стримуючи зовнішній тиск і водночас працюючи за правилами, визначеними в угодах системи ГАТТ/СОТ. Україна є членом десятків міжнародних організацій, що властиво для великої європейської держави. Однак, маючи величезний економічний потенціал, вона залишається серед них аутсайдером щодо зазначеної системи.
Замість переходу до ринкової системи в Україні відбувся перехід від неефективного державного раціонування у натуральній формі до ще більш неефективного державного раціонування у грошовій формі через кредити. При цьому було зняте старе державне стимулювання виробництва, а нове, ринкове, — не запропоноване.
Вирішальним кроком для успішного проведення реформ в усіх країнах колишнього СРСР є фінансове розмежування підприємств і держави. Розмежування фінансів підприємств і держави посилює роль держави щодо фінансового контролю сукупних витрат та грошової системи, визволяє державу й населення від негосподарчої фінансової сваволі державних підприємств і колгоспів.
Не оправдалися надії, що покладалися на приватизацію, оскільки це тривалий процес, який істотно не вплинув на економіку. Для України він став малоефективним в умовах інфляції і економічного спаду. Інфляція позбавили стимулів до інвестицій у приватне підприємство, а депресія не дозволила господарству піднятись і створити приватний кредитний ринок.
Вітчизняний досвід доводить, що спроба різкого переходу від тоталітаризму до ринку, без відповідної законодавчої бази, призвела до того, що економіку держави почали прибирати до рук мафіозно-корумповані структури, спекулятивний бізнес, рекет, вливаючись у командні висоти в економіці та політиці.
В цих умовах для того, щоб взяти економічну ініціативу в державні руки, потрібна сильна виконавча влада усіх рівнів. Стабілізувати ситуацію на макрорівні сьогодні можна за допомогою сильної виконавчої влади, на мікрорівні — шляхом зміцнення місцевого самоврядування, сприяння розвитку приватної власності і появи середнього класу — підприємців, фермерів.
Потрібно забезпечити жорсткий державний контроль щодо використання національного багатства, захисту національних інтересів у зовнішньоекономічних зв’язках, дотримання законодавства в галузі підприємництва і фінансово-кредитної діяльності, діяльності державних правоохоронних органів, за проходженням у країні грошових потоків та бюджетних коштів. Це є однією із головних сьогоднішніх умов забезпечення економічної безпеки. В разі бездіяльності з боку держави щодо ефективного регулювання економічною та фінансовою політикою, в цій сфері закріплюються стихійні процеси, які призводять до непоправних негативних наслідків, підриву економічної безпеки.
Економічна безпека України — це такий стан національної економіки, який забезпечує стабільне функціонування виробництва, кредитно-фінансової та банківської системи, задовольняє матеріальні потреби держави, суспільства й особи, захищає їх від зовнішніх і внутрішніх фінансових загроз. До складу економічної безпеки входять також цінова і фінансово-грошова безпека.
Однією із основних складових економічної безпеки є фінансова безпека держави. До внутрішніх загроз фінансової безпеки України сьогодні належать: недосконалість і незавершеність національного законодавства у фінансово- кредитній сфері; низький рівень інвестиційної діяльності; неефективність податкової системи, масове ухиляння від сплати податків; недосконалість бюджетної системи, високий рівень інфляції; зростання тіньової економіки, посилення її криміналізації, нелегальне перетікання валютних коштів вітчизняних підприємців за кордон; необґрунтована підтримка курсу національної грошової одиниці; платіжна криза; слабкість банківської системи; зростання внутрішнього боргу країни і деякі інші.
» следующая страница »
1 ... 82 83 84 85 86 8788 89 90 91 92 ... 381